Середа, 14 грудня 2005 p.

"Я ВБИЛА СВОЮ ДИТИНУ! Ну, як з цим тягарем жити далі?!"

Три роки тому Ірина (з етичних міркувань ім'я змінено) приїхала до Вінниці на навчання в один із місцевих вузів. Для неї, дівчини, котра усе своє життя прожила у селі, місто здалось тим шансом, який може змінити щось на краще. Попереду на Ірину чекали студентські роки — найщасливіша пора молодості. Дівоче серце було сповнене оптимізмом і надією…

З Олегом Ірина познайомилась випадково, на одній із студентських вечірок. Це було кохання з першого погляду. Здавалось, що хлопець ніби є уособленням її дівочих мрій. Гарний, добрий, ніжний... Ну, чим не принц на білому коні?

Їхні стосунки розвивались з космічною швидкістю. Ірина була переконана, що нарешті знайшла свою другу половинку. Щастя було таким реальним… Але незабаром дівчина дізналась, що вона вагітна. «Як це чудово! — думала Ірина. — У мене буде дитина від коханої людини». Реакція Олега виявилась абсолютно протилежною. «Ніяких дітей мені зараз не потрібно, — холодно, крізь зуби процідив він. — Аборт потрібно робити однозначно». Дівочі мрії зруйнувались в одну мить. Невже Олег здатен сказати такі жахливі слова? Куди поділись його ніжність і доброта? Десь глибоко у душі Ірина зрозуміла, що робить велику помилку, але порушити слово коханого не наважилась. Батькам про свої проблеми не розповіла. Та й навіщо? Все одно не зрозуміють, лише осудять...

Той фатальний день дівчина пам'ятає й досі. Погода була жахливою, йшов дощ. Природа ніби благала Ірину зупинитись. Лікар лише гірко посміхнувся і вкотре запитав: «Ну, що, не передумала?». «Ні», — ніби чужим голосом якось невпевнено відповіла Ірина. Через кілька хвилин їй зробили аборт. Коли опритомніла, то почула слова гінеколога, які, мабуть, ніколи не забудуться: «Ось що, дочко, жити будеш, але про дітей забудь назавжди!».

Стосунки з Олегом після аборту кардинально змінились. Хлопець почав уникати її і часто з’являвся у компанії інших дівчат. Ірина залишалась з горем сам на сам. Був час, коли жити не хотілось і з'являлись думки про самогубство. Але Біблія, подарована Ірині бабусею, врятувала від цього кроку.

- А сьогодні я дізналась, що Олег одружується, — продовжує свою розповідь моя нова знайома. — Просто він сказав, що йому потрібна дівчина, з якою він збудує повноцінну сім'ю, у якій будуть діти. Господи, а я через нього вбила свою дитину... Ну, як з цим тягарем жити далі?! Немає мені прощення ні від Бога, ні від людей…

Ми з Іриною ще довго розмовляли. Я старалась підбадьорити її добрим словом. Раптом дівчина якось гірко посміхнулась і впевнено сказала:

- Тепер я знаю, що потрібно зробити. Піду у монастир. Лише Господь мені допоможе. Буду замолювати свої гріхи.

Коли на прощання я запитала в Ірини, чи можна описати її історію в газеті, дівчина відразу погодилась.

- Обов'язково напиши! Нехай моя помилка буде засторогою для інших дівчат. Заклинаю всіх: ніколи не йдіть на вбивство, прикриваючи це коханням, бо розплата рано чи пізно, але все одно настане..

Тетяна ДУБОГРІЙ

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14, 16, 17, 21

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com