"МИ РАДІ, ЩО НАШІ БАТЬКИ ПІДТРИМАЛИ СТВОРЕНУ У ШКОЛІ ПІКЛУВАЛЬНУ РАДУ І ДОБРОВІЛЬНО ЗДАЮТЬ БЛАГОДІЙНІ ВНЕСКИ НА ЇЇ БЛАГОУСТРІЙ"
«Шановна редакціє! Ми, члени ради старшокласників Вінницької СЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. М.І.Пирогова, від імені всіх учнів нашої школи висловлюємо глибоке обурення листом від батьків учнів школи, надрукованим у вашій газеті.
Усі учні нашої школи люблять свою альма-матер і дуже хочуть бачити її сучасною, оновленою, в якій приємно буде навчатись, проводити цікаві вечори, зустрічі, інтелектуальні змагання.
Людина, яка написала цього листа – справжній боягуз, бо не поставила підпису під своїм пасквілем.
Ми раді, що наші батьки підтримали створену у школі піклувальну раду і добровільно здають благодійні внески на її благоустрій.
З приходом нового директора школа змінилася: закуплено нові меблі в класах, у методичний та лінгафонний кабінети, у кабінет заступника директора, приймальню, замінено двері в багатьох шкільних приміщеннях, замовлено нові стенди, пошито нові гардини на вікна в коридорах, відремонтовано комп’ютери та підключено їх до Інтернету.
Рада старшокласників та учні школи підтримують прекрасні починання та зміни, які відбуваються у нашій рідній школі».
Ю. ЧЕРКАСОВА, президент ради старшокласників (всього 104 підписи)
PS. Після публікації в нашій газеті матеріалу «Школа вже стає платною?» – обурюються батьки», до нас звернулась рада старшокласників із вимогою надрукувати цього листа. Керуючись демократичними принципами, ми не можемо не надрукувати і іншу точку зору – лист матері випускника, який також надійшов на адресу редакції після виходу статті. Нижче пропонуємо вам прочитати його в порядку дискусії.
"ОСТАННЯ КРАПКА МАЄ БУТИ ПОСТАВЛЕНА НЕ ДИРЕКТОРОМ, А БАТЬКІВСЬКИМ ТА УЧНІВСЬКИМ КОЛЕКТИВАМИ", - ВВАЖАЄ МАТИ ВИПУСКНИКА
«Шановна редакціє газети «33-й канал», я є постійним читачем вашої газети, та дописувачем стаю вперше. Прочитала в останньому номері газети статтю «Школа вже стала платною?» — обурюються батьки». Рука мимоволі сама потяглася до паперу та ручки з бажанням написати вам листа і висловити свою точку зору на події, які сьогодні відбуваються в СЗОШ №1 м. Вінниці.
Перш за все, хочу сказати, що я не стороння людина, мій син є випускником цієї школи. Він завжди з радістю чекає на зустрічі, які щорічно відбуваються тут, зі своїми однокласниками та вчителями. 11 років співпраці з батьками класу та вчителями довели, що мета у цих двох колективів, батьківського та учительського, завжди була одна: озброїти дітей знаннями та виховати їх справжніми людьми. Результатом їх взаємної праці було відмінне навчання в школі та продовження його у ВНЗ. Вчителям школи не було соромно за своїх випускників, а випускникам – за своїх учителів.
Перечитую вашу статтю і думаю про тих читачів, які не мають відношення до школи, до дітей, до освіти взагалі, але які теж прочитали вашу статтю. В уяві цих людей відразу створюється два образи: з одного боку — образ обуреного батьківського колективу, такого собі «монстра», який протистоїть учителям та директору, які хочуть учити дітей, створивши сприятливі умови для їх навчання, а з другого — образ такого собі учительського колективу, який хоче учити, а йому не дають ті самі обурені батьки. Як зрозуміти правоту цієї ситуації пересічному читачеві?
На мою думку, за 70 років існування цієї школи їй зламано «хребет», а саме зламані стосунки між учительським та батьківським колективами, які сьогодні протиставлені один одному. Ні для кого не секрет, що вже давно, ще до указу Міністерства освіти і науки України «Про піклувальну раду», батьки з року в рік допомагали школі в ремонті класів, закупівлі підручників, методичних посібників і в ремонті школи. У класі, де вчився мій син, були батьки-спонсори, які брали на себе допомогу від усього класу і перераховували свої кошти на ремонт школи. Усі розуміли, що інакше бути не може, але все це було в розумних межах. Були батьки – були діти – були вчителі – було задоволення від співпраці. Був кінцевий результат – чиста, охайна, впорядкована школа, був зміст, була форма.
Що трапилось? Чому виникло протистояння? Хто очолив, організував це протистояння? Як сторонній людині це зрозуміти? А зрозуміти це не так і складно. Змінилося керівництво, прийшов новий директор! Що за людина, яка за такий короткий термін, а саме за три місяці, зуміла створити таку конфліктну ситуацію в школі? У вашій газеті педагоги називають його «дійовою, компетентною людиною, чудовим організатором», він «у минулому директор школи № 27». Доцільно було б бути об’єктивними і продовжити цю характеристику до кінця — а саме, він є і колишнім начальником обласного управління освіти і науки у Вінницькій області. Чому як мотиви звільнення з цієї посади фігурували незаконні фінансові операції і використання службового становища, а також антиконституційні в передвиборчій кампанії, які караються законом? Як наслідок – звільнення і тривалий період очікування нової посади. І посада знайшлася. Нею стала школа №1. Не яка-небудь забута Богом і людьми сільська школа, яку потрібно піднімати з руїн, з колін, і т.д., а школа в центрі міста, за декілька кроків від помешкання директора. Ідемо далі. Новий керівник приходить у новий колектив. Перше, що він повинен зробити, це вивчити колектив, познайомитись з його працівниками, з його традиціями, з його історією і зарекомендувати себе стосовно тих якостей, які були вище перераховані.
Ніколи не повірю в те, що все це можна встигнути зробити за три місяці директорства. Повертаємось знову до того, що говорить директор у відповідь обуреним батькам. Він не відмовляється від того, що було прийняте добровільно-примусове рішення піклувальної ради здавати по 10 грн. благодійних внесків на облаштування школи. Це добре. Але я почула ще й інше від учениці, яка навчається у цій школі. Сьогодні класний керівник сказала усім дітям принести ще по 25 грн. на ремонт коридорів, окрім раніше зданих 10 грн., а якщо їхнім батькам це не подобається, то дитина може йти навчатися в іншу школу. Про це теж повинен був би сказати директор школи у своєму виступі. Далі пан директор намагається переконати громадськість міста у тому, що шкільна бібліотека, яка 70 років слугувала тисячам дітей школи і на сьогоднішній день обслуговувала 2053 школярів і була зручною для дітей і учителів, в одну мить стала зручною для одного директора. А бібліотека перемістилася в сире приміщення на першому поверсі. Мені думається, що з часом на такій площі може знайтись місце і для «різних там фонтанів», до того ж кошти на облаштування директор знайшов у спонсорів. А, можливо, варто було б якийсь рік попрацювати у старому директорському кабінеті, а на ці кошти облаштувативати коридори, хоча б їх частину? Але ж для чого? – «своя сорочка ближче до тіла»?
Хіба ж можна після розкішного кабінету начальника управління тіснитися в маленькому, тісненькому кабінеті колишнього директора? Імідж не дозволяє! А далі іде в один голос виступ обурених заступників директора (зрозуміло, чому заступників), і голос вчителів: «Запевняємо — лист не відповідає дійсності». Прочитала я ці голоси, і прикро стало на серці. Чому, шановні учителі, ви так швидко схилили голови перед новим «паном»? Невже самі вірите тому, що написали про вас у газеті? Думаю, що такі зміни відбудуться скоро і у вашому, такому колись дружному, сімейному колективі. Невже у вас, як у мене, не склалося враження, що школу починають змінювати «на краще» не у ваших інтересах, інтересах дітей та батьків, а у своїх власних? Все, що відбувається сьогодні в країні, відбувається і у вашій школі. Як ви дивились один одному в очі, коли ставили свої підписи, а самі вбивали клин у стосунки між вами, дітьми і батьками? Тепер займайтеся євроремонтами і забудьте про те, що ви повинні виховувати гідних громадян гідної держави?
Шановне керівництво міського управління освіти, обласної державної адміністрації! Якими принципами керувалися ви, призначивши на цю посаду вищевказану особу? Скоріше, принципом «Ворон ворону ока не виклює»? А те, що хтось там чимось обурений, то це їх власна справа. Майдан теж був обурений, теж чекав змін на краще, але зміни прийшли під гаслом «Собака гавкає, а караван іде». Думаю, щось подібне відбувається і в першій школі.
Остання крапка в цьому повинна бути поставлена не директором, а учнівським та батьківським колективами. А ви, батьки, будьте такими свідомими до кінця, щоб не довелось потім говорити своїм дітям: «Овцы мы, овцы», щоб не писали анонімні листи в редакцію навіть тоді, коли «нас багато», щоб не звинувачували один одного у брехні, ховаючи один від одного очі, та не допомагали чиновникам керувати так, як їм заманеться, прикриваючись своїми владними повноваженнями».
Олена КРАВЧУК, ваша постійна читачка, мати випускника СЗОШ № 1
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
