У ПОЛЬСЬКИХ ШКОЛАХ Є ДЕНЬ СМАЖЕНОЇ КАРТОПЛІ. А ще там батьки та учителі не сваряться, як у нас, а об'єднуються у спілки
«Не для життя, а для школи навчаємося», — сказав свого часу римський філософ Сенека. Можливо, у його словах і є доля правди, якщо взяти резонанс, викликаний опублікованою у «МіГ» статтею «Школа вже стала платною?..»
А як вирішують проблему фінансування освітніх закладів наші сусіди поляки? Про це – розповідь Олександра Миронова, учителя географії та біології Удицької ЗОШ (Теплицький район), який у рамках україно-польського проекту розвитку територіальних громад «Активні учителі – активні школи – активне громадянське суспільство» відвідав нещодавно Польщу.
- Олександре Павловичу, чим насамперед вразила Польща?
- «Європою» у селах. Там навіть віддалені від міст села живуть по-європейськи. Ну, а школа у Польщі – то святе. Нашими гідами були представники польської громадської організації «Едукатор» (що означає «просвітитель», «научатель»). Так ось ця сама неурядова організація із штаб-квартирою у м. Ломж врятувала від закриття 23 сільські школи та 2 дитсадочки. «Школа – це серце села, і село живе, поки це серце б’ється», — наголошувала нам керівник «Едукатора» Барбара Кучаувек.
- Чим відрізняється організація системи освіти у Польщі?
- Діти віком 7 років ідуть до першого класу початкової (6-річної) школи. У 13 років після тестової перевірки знань діти переходять до 3-річної гімназії. По закінченні гімназії, здавши іспити, можуть вступити до загальноосвітніх чи профільних ліцеїв (3 роки навчання), технікумів (4 роки) або професійної школи (2-3 роки). Усі ці перераховані рівні освіти є безкоштовними. Результатом навчання є екзамен на атестат зрілості – «матура», який дає право вступати до вузу.
Що стало для мене несподіванкою, то це те, що школи у Польщі поділяються на публічні (їх курують державні органи місцевого самоврядування) та непублічні (підпорядковані громадським організаціям та приватним особам).
- І яка ж між ними різниця?
- Якщо не враховувати кураторів – практично ніякої. Як, власне, мало чим відрізняються сільські школи від міських. Адже у Польщі діють спеціальні програми, спрямовані на вирівнювання освітніх шансів дітей. Я особисто був вражений польськими малокомплектними школами у Щодрухах, Форнеті та Правдзісках, які знаходяться у підпорядкуванні «Едукатора». Там для навчання 30-40 дітей створені просто чудові умови. До речі, майже усі малокомплектні школи пройшли через закриття, але… вистояли. Їх відвоювали батьки, організувавши «сидячі» страйки за партами. І хоча фінансування непублічних шкіл порівняно з публічними менше приблизно на третину, батьки і вчителі працюють однією командою. Учителі, наприклад, отримують платню не за 18, а за 22 години на тиждень і не мають жодних надбавок до зарплат, а батьки добровільно здають кошти в батьківський фонд. Щоб зекономити на зарплатні техпрацівника, батьки самі прибирають класні кімнати, роблять ремонт тощо. При школах працюють осередки дошкільної освіти для дітей 3-5 років та платні курси для фермерів. А ще батьки та педагоги спільно готують традиційні загальношкільні свята: День сім’ї, День батька та матері, День бабусі та дідуся, День смаженої картоплі, Пасхальні та Різдвяні ранки…
У названих вище селах співпраця налагоджена настільки, що працюють спілки батьків та учителів, які займаються розробкою різних проектів та звертаються по допомогу до різних фондів та неурядових організацій. Тож наявні у закладах комп’ютерні класи, меблі, автоматична система опалення – результат роботи спілок.
Ще мене особисто вразили інтер’єри шкіл з обов’язковими елементами національних мотивів. Взагалі, слід відзначити високий патріотизм наших польських сусідів. «Істинне вивчення і пізнання природи є основою любові до рідної землі, а любов до рідної землі – є істинним фундаментом патріотизму», — прочитав я плакат у одному класі. В одній школі на коридорах привернули увагу великі яскраві знаки на зразок дорожніх. «Бігати заборонено!» – застерігав один з них.
– Яка найразючіша відмінність польської школи від української?
- Банальна – фінансове забезпечення. Буду відвертим, коли директор типової сільської школи-гімназії у Колаках Костельних показав їхній спортзал, я почувався, як рекламний герой з іншої планети. Адже там були обладнані за останнім словом «євромоди» душові, де школярі могли помитися після уроку фізкультури. А ще вразили яскраві урни на коридорі. Чому? Бо сміття дітей привчають викидати… сортуючи. Окремо папір, поліетилен, скло, дерево і т.д.
…Повернувшись додому, Олександр Миронов з особливим ентузіазмом взявся за впровадження цікавих ідей, підхоплених у Польщі. І правильно. Бо, як сказав, Кобзар, «І своєму навчайтесь, і чужого не цурайтесь».
Інна ЧЕРВІНЧУК
PS. Коли матеріал готувався до друку, стало відомо, що Олександра Миронова призначено начальником відділу у справах молоді та спорту Теплицької райдержадміністрації. Залишається сподіватися, що польський досвід тепер запроваджуватимуть усі школи Тепличчини.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
