"ІНТЕРНЕТ ПОДАРУВАВ МЕНІ НАЙКРАЩОГО ХЛОПЦЯ. Він за 700 кілометрів від мене. Я - на сьомому небі від щастя"
«Часто пишуть в газетах про чати, Інтернет-знайомства, про багато плюсів і мінусів. Я також «сиділа в Інтернеті». У мене було там безліч знайомств. Але зустрілася я лише з одним віртуальним знайомим. Ця зустріч змінила моє життя.
Він невідомо звідки з’явився у моїй поштовій скриньці. «Привіт, це Саша. Я сподіваюсь, ти зрозуміла, який... Як справи?» Який Саша, звідки, я не могла згадати. Але все одно вирішила відповісти йому. І так ми почали з ним листуватися, будучи у різних містах, про життя, про роботу, про захоплення... Потім виявилося, що наша спільна знайома дала йому мій email. Вони також познайомилися в Інтернеті...
Листування тривало два тижні. І якось я розповіла, що ходила в кіно. «Я б теж сходив, але мені немає з ким...» «То приїжджай до мене в гості», – відповіла я, чомусь будучи впевненою в тому, що ніхто не приїде. «Добре, – відповів він. – Я візьму сьогодні квитки...» Я була шокована тим, що він так просто погодився, ми ж листувалися всього 2 тижні, ніколи один одного не бачили, навіть на фотографії.
Сашко мені зателефонував ввечері. Сказав, о котрій приїжджає. Я пообіцяла, що зустріну. Голос мені його не сподобався. «Їхати до незнайомої людини в гості на цілий день! – думала я, – він же ненормальний!».
На вокзалі я зустріла цілком нормального хлопця: дві руки, дві ноги, голова... Ми з перших секунд знайшли спільну мову. Так, ніби були знайомі усе життя. Ще через декілька секунд знайшли спільних знайомих. Для мільйонного міста, де він живе, це дуже унікально.
Пам’ятаю, в той день було холодно та багато снігу. Ми ходили по місту, були в кіно, сиділи в кафе. Час пролетів непомітно. Потім знову було багато листів, smsок. Жодного натяку на якісь стосунки, окрім дружніх. Ми могли говорити про все... Промайнув місяць. Тепер я зібралася до нього в гості.
Я їхала на два дні до людини, яку мала побачити лише вдруге в житті, але йому я довіряла більше, ніж тим, кого знала роками. Поруч з ним я почувалася абсолютно безпечно і знала, що Сашко не дозволить собі нічого зайвого. Ми ночували на одному ліжку.
– Що? Він до тебе навіть не чіплявся? – питав потім у мене знайомий.
– Ні, — кажу, — навіть не пробував. А зранку зварив мені кави...
– Ух ти, який порядний...
Так, він дійсно такий. Він нікуди не поспішав, він не тиснув на мене. Майже через півроку нашого знайомства ми почали зустрічатися.
– Що ж ми будемо з нами робити? – спитала я його.
– Щось придумаємо... Ти ж не в Америці живеш.
Нехай ми рідко бачимося, але це найкращі зустрічі в моєму житті. Якось ми навіть цілий тиждень прожили разом. Все було не так страшно, як я думала. А розставатися було ще важче, ніж звичайно.
Він за 700 кілометрів від мене. Живе у Харкові. Я – на сьомому небі від щастя. Пройшов рік з моменту нашої зустрічі, а мені до цих пір не віриться, що я зустріла його. Іноді здається, що нічого і не було насправді. Тоді я пишу: «Може, я тебе вигадала і ти не існуєш?» «Хто ж тебе тоді цілував?» – питання у відповідь. І я знову вірю в нього. Мені не хочеться думати, що буде далі. Я не можу уявити свого життя, якби його не було. Та як можна уявити те, чого не було?..»
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
