"ДІДУСЮ МОРОЗЕ, ПОДАРУЙ МЕНІ МАМУ Й ТАТА". Близько двох тисяч вінницьких дітей загадує у Новорічну ніч таке бажання
Весь час ставила собі запитання: а як діти зустрічають Новий рік в інтернатах? Одна велика ялиночка на всіх – зрозуміло. Новорічні ранки у карнавальних костюмах, солодощі – все це традиційно. А що відбувається опівночі? Як Дід Мороз вітає кожного та виконує найзаповітніші дитячі бажання?
Напередодні Нового року ми завітали в один із віддалених інтернатів області — у село Ситківці Немирівського району. Сюди досить рідко приїздять меценати та гості. Окрім цього, це спецінтернат. Діти із неповноцінних сімей, сироти із вадами розвитку. Всього 167 вихованців.
На Новорічному балу всім молодшим, а це вихованці 1-3 класів, дісталися карнавальні костюми, які вже вкотре переходять у спадщину від одного покоління до іншого: «зайчики», «ведмедики», «принцеси», «лимончики», «клоуни» та інше… Казкова вистава, підготовлена старшими учнями… Але... Замість батьків у залі – вихователі. Саме до вчителів після кожного сольного виступу підбігає малеча, очікуючи особливу дяку від «мам», показуючи, як старанно і гарно вивчена пісенька, віршик або виконаний танок. На запитання, який би подарунок маленький Дмитрик хотів би отримати від Діда Мороза, той із посмішкою відповів: «Маму або тата».
Мандарини, цукерки, іграшки… В ці новорічні свята – цим вже не здивуєш нікого. Бо такі солодкі подарунки в цей період майже щодня і до Різдва. А ось вітальні листівки, які привезли до ситківчан від учнів молодших класів вінницьких шкіл, стали справжньою несподіванкою. Наші школярі виготовили своїм незнайомим друзям, які виховуються без батьків, невеличкі вітальні сюрпризи. А на кожній листівці адреса. Потім можна листуватися.
На зимові канікули декого із дітей забирають батьки або бабусі і дідусі. Але від цього кількість вихованців тут не стає меншою. Приїздять колишні випускники, переважна більшість яких здобуває освіту у Вороновицькому училищі. А ось під час новорічних свят, коли їх ровесники роз’їжджаються по домівках, – ситківчанам просто нікуди їхати. Їх ніхто не чекає… Окрім таких, як вони, – інтернатівців.
Володя Пестраків, минулорічний випускник:
- А що робити у гуртожитку? Краще із своїми буду святкувати Новий рік. Ось і подарунки приготував. Тут набагато веселіше, і на тебе завжди чекають.
Вова навчається за спеціальністю «столярство і бджолярство». Що його чекає далі? Коли виникає подібне питання, вихователі інтернату втрачають оптимізм.
Валентина Римар, заступник директора:
- Після закінчення інтернату, всі здобувають подальшу освіту. А потім? Як кому пощастить. Бо ніхто у нашій країні не гарантує цим дітям ні житло, ні достойної роботи і соціального захисту. І дитина вже у 16 років належить сама собі й має самостійно вирішувати, що робити і де жити. Доки ми можемо – допомагаємо всім випускникам, двері інтернату завжди відкриті для них.
Звичайно, не для всіх вихованців доля буде прихильною. Але у Ситківцях намагаються з дитинства навчити дітей азам різних професій. Маша Кушнерко з 7-А, наприклад, у свої 12 років вишиває не гірше професіонала, Таня Юзькова теж не поступається досвідченим майстрам. Віталій Луцишин опановує досить рідкісну на сьогодні професію конюха. Можна лише уявити, що через кілька років він буде затребуваний на цьому ринку праці. Президент школи Сашко Цибуляк має неабиякі менеджерські здібності. У школі є навіть цілий клас футболістів…
- Олесю Яківно, — звертаюсь до заступника директора з виховної роботи. – Сьогодні меценатство у моді. Чого саме не вистачає вашим діткам? Чим можна допомогти?
– Здається, все найнеобхідніше – є. А не вистачає — батьківської та материнської уваги. Хоча, думаю, що з цього року дещо спростилася процедура усиновлення, може, й знайдуть наші вихованці своїх нових матусь та татусів. А для цього в першу чергу потрібно, щоб дитина набула статусу повної сироти. А то, наприклад, мати померла, а батько сидить у тюрмі 10 років або взагалі невідомо де, і таку дитину вже неможливо всиновити. Дуже вірю, що цей рік принесе у життя наших дітей зміни.
Сьогодні у черзі на всиновлення дітей стоять сотні українських і іноземних сімей. Всім їм доводиться чекати у кількарічній бюрократичній черзі, аби добитися дозволу мати доньку або сина (кажуть, навіть такса за всиновлення ходить – 3000). А в цей час лише у 17 школах-інтернатах Вінницької області підростають дітки, які так мріють про сім’ю. Мріють не про одного на всіх (167 вихованців Ситківецької школи) «Батька» — так вони називають Михайла Дмитровича Гуцеленка, якого безмежно люблять, а про свого власного тата, такого ж справедливого, іноді суворого, і доброго.
А як вони зустрічають Новорічну ніч? О 21.00 для малечі «відбій». Всі лягають у ліжечко. Старшим дарують ще годинку для розваг. У хвилину, коли б’ють куранти, оголошуючи Новий рік, у Ситківцях вже всі сплять. Режим.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
