НАЙМЕНШІ ТРІЙНЯТА ВІННИЦІ ВЖЕ ВДОМА. Чому вінницька влада не помітила їх народження?
В гостях у найменшеньких трійнят Вінниці ми навчились із фотокором багато чого. По-перше (навіть не смійтесь!), як не боятись крихітних дітей, менших від деяких ляльок. По-друге, як із ними треба поводитись. А головне – побачили, яке це щастя для цих батьків...
Два хлопчики та дівчинка з’явились на світ 17 січня.
Про те, що первістком стануть трійнята, їх батьки 29-річна Наталя та 31-річний Сергій Земелєви дізнались на 4-му місяці вагітності дружини. Народження трійнят прогнозувалось на кінець березня. Втім, лікарі одразу висловили припущення, що мама може народити раніше строку. І справді, дітки вирішили не чекати весни і народились невдовзі після Нового року. Новонароджені були «важкі». Спочатку за них боровся медперсонал обласної лікарні ім. Пирогова, де вони з’явились на світ. Доводилось застосовувати навіть реанімаційні заходи.
А вже «доношували» трійнят до потрібної ваги та певної самостійності медики відділення для недоношених дітей обласної дитячої лікарні. Нагадаємо, що тут дітки перебували у спеціальних кювезах, де до хлопчиків, у яких були від народження проблеми із диханням, додатково подавався кисень. Взагалі всіх діток «підживлювали», ставлячи крапельниці. Тоді лікарі оцінювали стан трійняток, серед яких найсильнішою була дівчинка (вона дихала самостійно), як стабільний, але дуже важкий. Але вони вистояли, підросли, і виписались додому у березні, тоді, коли повинні були народитись...
Цікаво, що таке раннє народження діток Наталі пророкували оточуючі. Не всі ж здогадувались, що у такому величезному животі мами приховались одразу троє. І ще на 4-5 місяцях вагітності бачили у ній жінку, яка ось-ось має народити. А коли майбутня мама посміхалась і говорила, що їй ще рано, дивились якось здивовано. Про те, який за ці місяці довелось пройти «курс молодого бійця» ми розпитували у Наталі.
– У мене був шок, коли відійшли води. Лікарі одразу сказали, що трійню важко буде доносити до кінця строку. За кілька днів до пологів я мала лягати в лікарню, потрібно було підживити легені діток потрібними ліками. Але вже довелось лягати на пологи...
Дякую за врятованих дітей медикам лікарні ім. Пирогова, реанімаційним бригадам, а також медсестрам та лікарям відділення для недоношених, які допомагали і вчили мене, як поводитись із такими маленькими дітьми. Мені спочатку було страшнувато. Казали, щоб не боялась брати на руки діток і мити, мовляв, нікуди голівка не дінеться. Важко було, коли із зондів переходили на годування з сосочок. Усі разом їли півтори години. А ось дівчинка – назвали її Вікторією – усіх здивувала. Така малесенька «кнопочка», а дуже швидко навчилась їсти самостійно. Медсестри помітили, що вона не хоче їсти через зонд. Тоді спробували дати сосочку. То вона до неї так приклалась!
Взагалі у нас склались дуже гарні стосунки з медперсоналом відділення, де пройшов період дозрівання діток. Хочу висловити подяку своєму лікарю Олені Кондратюк. Про що б я не питала, як мама, яка хвилювалась за кожен нерівний подих дітей, вона на всі питання давала мені відповіді та поради, вболіваючи як за своїх. А медсестри і досі шлють SMS, питають, як ми підростаємо. Коли виписувались, то питали, чи не боїмось іти додому. Мовляв, деякі мами все одно вагаються. Але ми з чоловіком справляємось вдвох, нам неважко, бо дуже чекали на цих дітей. Тим більше, за цей час дітки підросли, набрали ваги. Максим при виписці важив – 2300 г, Вадим – 2950 г, Віка – 2900 г.
Нас полюбили і мами інших діток, які лежали із нами у відділенні. Завжди сміялись: «Ну що там, «дитсадок» їсть чи спить?» А двоє дівчаток прийшли до нас у палату святкувати наше перше свято – місяць від дня народження. Пиріг, печиво, сік. І перші подарунки. Дві іграшкові машинки та лялька.
– Як вам тепер вдома?
– У нас поки що проблеми – поїсти, поспати, повередувати. З чоловіком чергуємо біля дітей по черзі, оскільки у нашій кімнаті не вистачає місця для ліжечок. Сергій взяв відпустку, щоб повністю присвятити себе дітям. Та й взагалі ще коли ми були у лікарні, Сергій приходив у палату, так само піклувався про дітей, допомагав їх годувати та переповивати.
– Вінницька влада якось відреагувала на народження таких славних діток?
– Ми все чекали, що хтось нам допоможе. Але поки жодного памперса нам ніхто не подарував. Лише з роботи Сергія зробили подарунки. А от ліжечка для дітей самі придбали. Ми, звичайно, нічого не жаліємо для них, бо ж вони такі бажані. Але, звісно, чекали хоча б на коляски від нашої влади, але так і виписались з лікарні без нічого. Якось дивно виходить, на Новий рік, на Різдво мамам зробили гарні подарунки, а тут трійня і ніхто нас не помітив. Тим більше, ми з чоловіком не маємо окремого житла, живемо у службовій квартирі, поки чоловік працює на підприємстві.
Після розмови з їх мамою для малесеньких трійняток ми влаштували першу у їх житті справжню фотосесію. І вони позували, як маленькі герої того дня...
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
