Газета "Подільська радниця" (м. Вінниця, Україна)

Зараз Петрові, одному з братів, виповнилось би 28 років. Перед загибеллю він встиг знайти свого брата-вінничанина через програму «Ключовий момент». Доля розвела двох братів ще у дитинстві. Батьки померли і четверо дітей — троє братів та сестра — потрапили в дитбудинок у Брацлаві.

Потім їх розкидали по інтернатах, так їх доріжки розійшлись. Ось тільки 11-річному Ігорю не сиділось на місці. Коли всі на літо поїхали у табір, він вирішив навідатись до брата Петра у Бершадський інтернат. Цю зустріч у дитинстві Петро запам’ятав на все життя. І через двадцять років знайшов Ігоря завдяки програмі «Ключовий момент».

Шукав він саме Ігоря, тому що більше нікого з братів та сестер не пам’ятав. Не мав він і адреси рідної тітки у Вінниці. Завдяки їй інші брати та сестри після інтернатівського життя не втратили між собою зв’язок.

Та й Ігор весь цей час не втрачав можливості знайти Петра. Ще у 1995 році він робив спроби віднайти брата. Тоді про ймовірне його перебування у Жмеринці йому повідомив знайомий брата. Ігор перегорнув догори ногами усі сімейні гуртожитки, але — марно. Можливість шукати брата через міліцію була мізерною.

Так і повернувся він звідти ні з чим. Не знав, що Жмеринку переплутали з Житомиром. Петро жив в одному із сіл Житомирської області.

А приблизно місяць тому в квартирі Ігоря пролунав дзвінок. На порозі він побачив вістівника програми «Ключовий момент». А далі був Київ і нестерпне очікування у кімнатах програми на людину, яка прагне з тобою зустрітись. Ігор розповідає, що обстановка на програмі була доволі серйозною. Ті, хто запрошував, перебували на першому поверсі приміщення, а ті, кого викликали на програму, були на другому. Покинути свої «позиції» їм не дозволялось. Навіть вийти по нужді тільки за згодою людей, які сиділи на телефонах і стежили за тим, щоб у коридорах не відбулось передчасної зустрічі.

Припущення Ігоря підтвердились — його розшукував брат. Він одразу упізнав у молодому чоловікові Петра. Тим паче, що вони були дуже схожі. На передачі Петро поділився своїм: влаштувався у житті, має, нарешті, де з сім’єю жити та зрозумів — не вистачає головного, рідних, без яких «микався» все життя.

Брати поговорили, домовились про наступну зустріч. На неї мали вже з’їхатись і старший брат з Ямполя, і сестра з Фастова. Їх також запрошували на передачу, проте вони не мали можливості приїхати. Думали запросити «Ключовий момент» в гості та відзняти зустріч всієї родини з Петром. Так звана «післямова» мала відбутись у Фастові. Але доля розпорядилась інакше: зустрілись вже на похороні у Петра.

Основна версія загибелі молодого чоловіка — самогубство. Проте Ігор впевнений, що брат не міг покінчити із собою. На те у нього не було причин, адже він нарешті зустрівся з братом, мав зустрітись з іншими братами та сестрами. А ще Ігор пам’ятає слова брата, сказані на передачі, що тепер у нього все налагодилось. Петро пішов з життя, залишивши вдовою свою дружину та без батька двох хлопчиків 2-х та 6-ти років. Сьогодні Ігор не відкидає думки про вбивство брата, хоча за офіційною версією той повісився.

Програма вислала братам, як учасникам, касети з відеозаписом зустрічі. Касету Петра отримала вже його дружина. Свою ж Ігор зберігає, як єдину згадку про брата. Планує він з’їздити до його дружини та навідати своїх племінників, яким тепер так потрібен дядько...

Марина ПУЗДРЕНКО

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк: №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15

Середа, 4 серпня 2004 p.