Газета "Подільська радниця" (м. Вінниця, Україна)

Слово «хліб» для нашого народу звучить як музика і має якийсь магнетичний вплив на людей. Відомий хліб на Україні із незапам’ятних часів. Побутує легенда, що землеробство і хліб занесені на Землю з космосу разом із людьми. Споконвіку наші предки ставились до хліба, як до чогось святого і говорили, що хліб – це дар Божий. У дитинстві я любив дивитись, як мати поралась коло діжі з тістом. Дивитись, як воно піднімається в діжі, ніби хоче вирватись з неї на волю. І здавалось, що це щось живе.

Запах хліба входив у нас разом з материнським молоком.

Шановна редакціє, було б непогано відкрити рубрику про хліб на сторінках вашої газети. Думаю, що артисти не будуть на нас ображатись, якщо ми їх трохи потіснимо цією рубрикою.

Я і моє післявоєнне покоління знає ціну хліба. Особисто я думав, що ніколи не наїмся вдосталь його. Пам’ятаю, як батько купив на базарі два буханці хліба, не в магазині. В село ніхто в той важкий час з міста хліб не завозив. Пекли із чого могли. Хліб, що приніс батько, був пишний, і буханці були великі, не такі «ляпці», які печуть зараз. Тільки з роками я від матері дізнався, що хліб той був наполовину з картоплею. Коли батько відрізав окраєць цього хліба і давав мені і моїм молодшим братам, то нам в той час здавалось, що нічого смачнішого в світі за нього немає. Мати другий буханець хліба поклала на полицю над дверима, на пізніше.

Батько якось дивно посміхався, дивлячись, як ми уминаємо хліб за обидві щоки, сказав матері: «Дай, Ганю, той буханець, нехай наїдяться». Мати дістала його і з докором подивилась на батька. Батько поділив на нас чотирьох той хліб і сів з матір’ю на лаву. Довго дивились вони на нас, як ми їли.

Потім батько зітхнув, посміхнувшись, і сказав матері: «Я думав, що не з’їдять весь». Я ще й зараз маю якийсь патологічний потяг до хліба. Хоча це й виглядає смішно, я все зараз їм з хлібом, навіть вареники з сиром.

Пишу ці рядки не для того, щоб згадати важкі післявоєнні роки. Просто мені соромно за тих людей, які печуть зараз такий хліб, маючи можливість спекти набагато кращий, а не якісь млинці, які на другий день черствіють так, що об них можна ножі точити. Про смакові якості і говорити нічого.

Це, шановна редакціє, вступ до рубрики про хліб. Боротись за кращий хліб я почав ще за радянської влади. Маю великий досвід і багату інформацію про те, чому ми їмо такий хліб. Думаю, й інші читачі мають що розповісти про нього.

З повагою до редакції газети і до її шановних читачів, Степан Шевчук, ваш постійний читач

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк: №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

Середа, 24 листопада 2004 p.