Газета "Подільська радниця" (м. Вінниця, Україна)

Вінничанка Марія написала нам з-за кордону: «Дорога та улюблена газето! Вже майже чотири роки я не вдома. Живу в Португалії. Життя змусило покинути дітей та поїхати заробляти гроші. Дочка тоді вступала в університет. У цьому році вона вже закінчує навчання, а я залишусь працювати тут. Та і немає чого їхати додому. Діти дорослі, чоловік зі мною розлучився, батьки повмирали. Що чекає мене вдома, коли мені нещодавно виповнилось 50? Щоправда, душа у мене молода... вона у моїх віршах, які я висилаю Вам».
ЭМИГРАНТКА Я...
Вот и утро настало,
Просыпаться пора,
Я как будто не спала,
И болит голова.
Сколько той ночи,
Лишь четыре часа.
И опять на «лимпезо»
С утра до темна.
Может, мне не ложиться
И вовсе не спать?
Взять и попробовать
24 «пахать»?
Наши руки здесь любят,
Иногда ценят труд,
Даже, бывает,
Пятерку лишнюю дадут.
Мое имя — рабыня
За мой доблестный труд.
Вот подходит «Напал»,
Может, отпуск дадут?
Я тогда отлежусь,
Не буду вставать,
Все буду петь и стихи сочинять.
ТЕБЕ
Есть много дорог на свете,
Есть много цветов в саду,
Но нет тебя дороже,
Кого в сердце своем берегу.
Пусть в этой стране далекой,
Где райские есть уголки,
Но все же тебя вспоминаю
И счастливые наши дни.
Здесь очень красива природа,
Здесь очень жаркие дни,
Но жарче твоих поцелуев
На свете мне не найти.
Стою я сейчас одиноко,
Как наша березка в лесу.
Здесь люди кругом чужие,
Ну, а ты — на том берегу.
ДРУГУ
Здесь сонце есть, а там — снега,
Здесь камни есть, а там — леса.
Там творятся чудеса,
А здесь по Родине тоска.
Но здесь живут, забот не зная,
2 + 2 в столик прибавляя.
Здесь на машинах все «Пежо»,
А там голодно и темно.
Когда же кончится тот бред
И все уйдут от этих бед?
Неужто нашим «кобелям»
Вино так бьет вот по мозгам?
Так оглянись ты, милый друг,
Возьми ты К...у на испуг,
Я мать, я бабушка, жена,
Детей увидеть я должна.

Свої вірші землячка підписує псевдонімом «Просто Марія». Чому? Може, тому, що сьогодні там, за кордоном, таких, як вона, наших жінок-заробітчанок безліч. І всі вони просто... чудові матері. А покинули рідну домівку, щоб дати тут, у нас на Батьківщині, своїм дітям освіту. Бо іншого виходу поставити дітей на ноги у них не було. Бо всі вони... просто прекрасні жінки, у яких щось не склалось у сімейному житті. Бо всім їм... просто немає вже куди повернутись. Рідна ненька Батьківщина не втримала коло себе, а мачуха вже не пускає...

Сподіваємось, що в недалекому майбутньому не Португалія, а Україна стане для усіх емігрантів, в тому числі і Марії, сонячною країною...

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк: №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

Середа, 24 листопада 2004 p.