| |||
Архив д а й д ж е с т а
E-mail: chanel33@vinnitsa.com Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД. Виходить українською та російською мовами. Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора. Правове обслуговування - Світлана Чернюк. При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове. Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 = |
Час будь-якого посту - це час посиленої покаянної молитви. Церква закликає брати приклад з тих, хто зумів протистояи диявольської злості гріха і пристрасті і за допомогою Христової благодаті вийшов переможцем по дорозі до блаженного життя в Царстві Божому.
Слово «хліб» для нашого народу звучить як музика і має якийсь магнетичний вплив на людей. Відомий хліб на Україні із незапам’ятних часів. Побутує легенда, що землеробство і хліб занесені на Землю з космосу разом із людьми. Споконвіку наші предки ставились до хліба, як до чогось святого і говорили, що хліб – це дар Божий. У дитинстві я любив дивитись, як мати поралась коло діжі з тістом. Дивитись, як воно піднімається в діжі, ніби хоче вирватись з неї на волю. І здавалось, що це щось живе.
На жаль, влада не цікавиться цією категорією людей. Жінка йде на подвиг, не звертаючи уваги на людський осуд, народжує дитину, але її потрібно ще й годувати та й одягати. Чи зможе вона дати дитині хоча б повноцінне харчування на 44 грн. 57 коп., які отримує щомісячно? Звичайно, ні!
— Ліно, ти не заробила на обід, бо не обрахувала жодного покупця, — гнівався на дружину директор магазину «Госптовари» Аполлінарій Павлович.
Березові віники заготовляють у липні в суху погоду, зрізаючи гілки близько 60 см завдовжки. Після цього гілки зв’язують у віники і сушать та зберігають у сухому прохолодному місці, наприклад, на горищі. Добре зберігаються віники і в копиці сіна. В’яжуть їх так: спочатку очищають гілки від листя і гілочок в тому місці, де за віник братися рукою. Потім потрібну кількість гілок обмотують шпагатом, стискаючи гілки лівою рукою. Зайві кінці відрізають.
До зустрічі з Олегом Аліна мала невеселий досвід сімейного життя. Вона виходила заміж ще дівчам за капітана. А через рік зрозуміла, що її чоловік потенційний клієнт міських смітників. Свої погони Андрій встиг благополучно і за недовгий час «втопити» у чарці. Ганятись за «білочкою» після сидіння в кабаках та притонах стало його мало не щоденним хобі. Тоді вона зрозуміла, що це і був справжній Андрій, який ховався за маскою «наречений хоч куди».
50-річна мешканка Замостя, бухгалтер за фахом, хотіла підлікувати свої хворі нирки. Почувши рекламу східних ліків, яка обіцяла їх цілковиту безпеку та гарантувала стовідсотковий «лікувальний ефект», жінка вирішила придбати ті «диво-пігулки» в гарній упаковці, поцяцькованій загадковими ієрогліфами. При покупці «консультанти» наголошували на тому, що їхній «лікувальний препарат» можна вживати як окремо, так і в комбінації з іншими лікувальними засобами.
На Вінниччині зареєстровано 23 тисячі людей, що страждають на алкогольну залежність. На сім чоловіків-алкоголіків припадає одна алкоголік-жінка. Оскільки коріння цієї проблеми розросталось століттями, то народна медицина накопичила деякі поради щодо лікування цієї недуги.
Результати запровадження геноінженерних технологій вражають. У деяких країнах за кілька років генетично модифікована соя витіснила звичайну. Більше двох третин харчових продуктів, що їх споживають у країнах з розвинутою економікою, містять генетично змінені складники.
У наступному місяці до Вінниці приїздять із виступом відомі у всьому світі японські барабанщики «Тайкошу Iккі». Музика барабанів, яку вони виконують на старовинних інструментах вадайко, вважається ритуальною. А саме мистецтво гри на барабанах передається із покоління в покоління, і кількість «посвячених» досить обмежена. За традицією, по приїзді у нове місто японські музиканти в час сходу сонця шукають у тій чи іншій місцевості місця із позитивною енергетикою. Саме там і відбувається їхній міні-сейшн. Як кажуть самі барабанщики, вони віддають негативну енергетику і набувають позитивного заряду.
Вінничанка Марія написала нам з-за кордону: «Дорога та улюблена газето! Вже майже чотири роки я не вдома. Живу в Португалії. Життя змусило покинути дітей та поїхати заробляти гроші. Дочка тоді вступала в університет. У цьому році вона вже закінчує навчання, а я залишусь працювати тут. Та і немає чого їхати додому. Діти дорослі, чоловік зі мною розлучився, батьки повмирали. Що чекає мене вдома, коли мені нещодавно виповнилось 50? Щоправда, душа у мене молода... вона у моїх віршах, які я висилаю Вам».
Украинская баннерная сеть |