Газета "Подільська радниця" (м. Вінниця, Україна)

«Зараз я вже знаю, що для зцілення помираючого купують нову сумку, кладуть в неї три носові хусточки, дзеркало, хрест, читають на неї молитву і залишають у людному місці. Хто перший доторкнеться до такої сумки, той і бере на себе чужу хворобу чи то смерть, чи то плоди чиєїсь заздрості. Людей, на яких наслали «порчу», не може полікувати жоден лікар, який давав клятву Гіппократа, а лише віра та спеціальні знання.

Подібний випадок трапився зі мною. Їхала у відрядження з подругами на потязі. Взяли білизну, адже дорога була далека — з Вінниці до Дніпропетровська. Звернула увагу на те, що пакет з білизною розірваний. Білизна була чиста, тому не поміняла простирадла, а навпаки, розстелила. І, як водиться, взяла маленьке зручне мило у пластмасовій коробочці та пішла мити руки. Відкрила коробку, а звідти ланцюг золотий з іконкою Божої Матері випав.

З'ясувавши у подруг, що то не їхнє, спочатку насторожилась, а потім все ж таки забрала, приємно отримувати сюрпризи. Та ще й такі. Привезла додому, хотіла дитині віддати, він же ж такий маленький, гарний. Приміряла собі, а потім закрутилась та й забула про ланцюжок.

Минуло не більше двох місяців, я прокинулась від жару, мене почали мучити болячки, губила вроду на очах, відбувалися серцеві напади. Лікар подивився, сказав, що все ніби нормально, а то просто клімакс, та й перевтома свого додає. Подруга порадила сходити до церкви, так просто болячки не з'являються. До каплички ледь донесла ноги, часто спинялася, не могла дійти.

А коли прийшла, довго не розуміла, що робити, поставила свічки, посиділа, пошепотіла. До мене підійшла бабуся, усі ми знаємо, які ці бабусі допитливі. Я розповіла, що ні з того, ні з сього болячки вчепилися і що боюся швидкої смерті.

Вона спитала, чи я нічого не знаходила дорогого, адже від смерті відкуповуються дорогими речами. Я була вражена цими словами, розповіла про ланцюжок, про іконку золоту. Мабуть, у мене був дуже жалюгідний вигляд, бо стара жінка пройнялася цим горем. Бабуся повела до себе додому, посадила за стіл і сказала, що вилікувати мене не зможе, бо вже давно відійшла від справ, але зможе вказати, хто це мені поробив.

Не пам'ятаю, що вона робила, адже сиділа я, як у тумані. Через кілька хвилин жінка розповіла мені, що то була одна з моїх подруг, описала, як вона виглядає, описала, де живе, що поробила через ревнощі до чоловіка, що вона знала, в якому вагоні буду їхати, начитала на ланцюжок, віднесла до провідниці, і та за гроші всунула його мені у постіль. Ще й сказала, що у провідника моє фото залишилося з цією жінкою.

Бабуся це назвала «знайденою порчею». Почала говорити, що не можна брати на вулиці дорогих речей. А тим більше, заносити такі речі до хати або одягати їх. Вона розповіла мені, що церква — це акумулятор енергії, що мільйони людей моляться на ікони і вірять у їх святість, віра дуже сильна і наділяє ікони різними силами. А от тільки деякі люди використовують їх не на благо, а на погані справи.

Розуміла бабуся, що мені недовго залишилося. Сказала йти додому, а потім додала, що вона клятву давала на поміч людям. Через декілька днів я стала на ноги, шукала ту стареньку жінку, розуміючи, що вона мене вилікувала, але не знайшла. Почала читати про потойбічні сили, знайшла багато замовлянь, якими наводять порчу.

Порчі можуть наводити майже на всі речі, тому треба бути уважним, коли щось знаходиш, не варто накидатися на подібні знахідки, світ став жорстоким. Якщо раніше «магічна» література була закрита для простих людей, то менше й горя знали люди. Зараз же кожен другий може звернутися до бабок або до книги і навести порчу. Буває навіть така порча, що на деякий час ніби зникає, але коли змінюється фаза Місяця, повертається до людини знову. У селах дуже часто можна почути, що в одній хаті постійно гине худоба. То злі люди порчу через заздрість навели. Раніше церква була святішим місцем. Там могли тебе вичитати, допомогти, а зараз багато прихожан говорять, що їй не вірять. Кажуть, ніби деякі святі отці те і роблять, що гроші збирають і політикою займаються. Хоча батюшки — батюшками, а віра — це зовсім інше. Без віри ніщо не допоможе.

Хочу розповісти, як вилікувати людину від знайденої порчі, адже я з нею знайома особисто.

Потрібно сходити у ліс, знайти там згорілу деревину, відломити від неї гілляку. З тієї гілки зв'язати хрест, потім намалювати ним на землі коло, покласти в середину кола той хрест. Стати лицем до сходу й тричі перехрестившись, сказати:

Вогонь, як ти палив дерево,
Так спали порчу знайдену.
А хто ту порчу
До раби Божої (ім'я) прив'язав,
Той, щоб на себе її забрав.
Доки цей хрест деревом не розквітне,
Доти «знайдена» в рабу Божу (ім'я)
Не зайде.
В ім'я Батька і Сина і Святого Духа. Амінь.

Я часто читаю цю газету, і мені здається, що через неї можна щось порадити один одному. Зі мною трапилось таке горе, але мені допомогли, і, чим зможу, допоможу тому, кому це необхідно».

Олена Анатолієва

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк: №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15

Середа, 8 грудня 2004 p.