Газета "Подільська радниця" (м. Вінниця, Україна)

- Моя мама потрапила до лікарні з онкохворобою, — розповідає біоенергоінформотерапевт з Гайсина Світлана Миколаївна Свіріпа. — І ось коли я прийшла провідати її після операції... Ніколи не забуду ту картину: темно-сині панелі стін, темно-сині двері і назустріч кілька хворих людей з чорно-жовтими, майже земляними обличчями. Щось обірвалося усередині. Я з жахом подумала: «А чи зможу я чимось допомогти цим приреченим людям, коли стану лікарем?» І після школи (майже відмінниця, мала одну «четвірку» з алгебри) вступила до технікуму харчової промисловості. Здобула фах технолога хлібопекарської та кондитерської промисловості.

– I все-таки зараз ви займаєтеся нетрадиційною медициною...

– Так, вже 16 років. Але спочатку я працювала за фахом, у шкільній їдальні. Там, власне, й помітила, як дітки переставали плакати, щойно я прикладала до їхніх грудей свою руку, як після моїх сеансів зникали головні болі в учителів і т.ін.

– А свого першого серйозного пацієнта пам’ятаєте?

– Це була донька. У 13 років у неї страшенно боліли коліна, а на ступнях були численні виразки. Ми здавали усі аналізи, їздили до професорів, але причини появи тих виразок ніхто не міг пояснити. А якось я дізналася про одного цілителя з Москви, який проводив навчання. Коштували його курси недешево: на той час 370 карбованців. Вдома — скандал, бо ж чоловік не сприймав цього. Але я наполягла на своєму. I вже на першому занятті побачила... надзвичайну ауру вчителя, а ще — свої внутрішні органи. Після навчання я почала працювати з донькою. Ввела її у такий стан, що вона «побачила» у своєму організмі кілька чорних плям (наслідок Чорнобиля), а коли дійшла до ніг, то... леле! — побачила чорне мотуззя, яке йшло від пахвини до кожної тієї виразки на ступнях. Сеанси з донькою були дуже важкі. Щоразу я була, як вижатий лимон, стільки витрачала енергії. Але виразки зникли, а донька вже подарувала мені внучку.

Втім, донька — то, знаєте, своє. А першим пацієнтом серед чужих людей став сусід, у якого була дуже складна форма рожі — нога гнила аж до кістки. За три сеанси з молитвами нога зажила. Згодом він прислав до мене свою дружину, кумів... Так почалася моя практика.

Жила на окраїні Гайсина, а неподалік зводили 9-поверховий будинок. I ось одного вечора — тільки уявіть собі! — на увесь цей будинок мені явився образ святого. Чесно кажучи, я аж злякалася. То був архангел Михаїл. Прийшов захистити мене від злих сил. I тут же прийшла мені молитва, що повинна молитися не лише за себе, а за всіх людей, за всю Україну. Я зрозуміла, що у Божих руках.

До речі, Світлана стверджує, що вона бачить ... Святий Дух. А ще твердо переконана, що помаранчевий колір народного Президента Віктора Ющенка — це святий колір.

– Під час Літургії через Царські врата йде заповнення Божого храму Святим Духом, — каже жінка. — I його колір — оранжевий. Він іде над нашими головами. Тому люди обов’язково повинні відвідувати храми. Як батюшка веде службу, чи правдиво, чи, може, він лукавить, — то не наше. Усі ми в Господа єдині і будемо відповідати перед Ним. Але до храму треба йти з великою вдячністю до Бога і любов’ю за все те, що ми маємо.

Про Світлану Свіріпу і сьогодні розповідають різне. Але більше — доброго. Адже вона дійсно повернула багатьох на стежку здоров’я. Так, після її сеансів у жінок відпадає потреба оперувати фібріміоми, зникає мастопатія; щезають напади епілепсії, енурез у дітей і навіть пороки серця. Був у її практиці випадок, коли одному чоловікові через гангрену мали ампутувати ногу. Вже навіть призначили день операції. Але після двох сеансів запалення зникло. Зараз той чоловік ходить своїми ногами, їздить велосипедом. Iншого разу до неї звернулася вагітна жінка, якій через токсоплазмоз мали вже «викидати» дитину. Вдячна матір назвала народжену дівчинку на честь спасительниці, Світланкою. Тепер та дівчинка вже власноруч пише своїй «хрещеній матері» вітальні листівки до свят.

Як це вдається Світлані Миколаївні? Сама жінка каже, що усе це робота Бога, вона ж сама — лише посередник між Всевишнім та хворою людиною: «Я молюся, і Господь дає мені відповідь». До речі, благословення лікувати вона отримала у Володимирівському соборі у місті Миколаєві. Поїхала туди на курси, зайшла до храму і, запаливши свічечку біля ікони Серафима Саровського, почула: «Исцелять... Исцелять... Исцелять». Там же, у соборі, біля Казанської ікони Божої матері, їй прийшла інформація, що, проводячи лікувальні сеанси, повинна покривати голову покривалом-омофором. Взагалі, за її словами, східцями цілительства вона піднімалася, відвідуючи храми, монастирі. Багато дало також навчання в медичному інституті Української академії народної медицини (Українська асоціація народної медицини). А ще — отримана інформація від рідної тітки по лінії батька, яка була знахаркою. Зокрема, від тітки їй передалося уміння «ставити на місце» золотник — клапан підшлункової залози. За словами Світлани, золотник — це контрольна точка у нашій брюшині. Якщо він не на місці, жінка може не завагітніти, може виникнути цукровий діабет.

– Це комплексне лікування. Адже якщо не забрана агресія, якщо не зняті зуроки, поробки, людина важко піддається лікуванню. Я також не відкидаю трави, бо це — природні ліки, видобуті з «потайної шухлядки матері-природи».

– Світлано Миколаївно, розчарувань не було ніколи?

– Про це важко говорити. А одного разу довелося працювати з хлопчиком, у якого була онкохвороба. Сергійко вже нічого не їв, йому лише вливали через крапельницю ліки. По суті, дитина лежала на смертному одрі. Відверто кажучи, бачачи, у якому безнадійному стані хлопчик, я мало вірила у його одужання. Так і сказала батькам: «Як дасть Господь». Але, о, диво! Після кількох сеансів хлопчика виписали додому. У нього відросли кучерики (після хіміотерапії у нього випало усе волосся), він почав поправлятися. Згодом хлопчик пішов у дитсадочок, потім до школи. На жаль, через якийсь час я дізналася, що Сергійко... помер. Як на мене, через гріхи рідних, котрі не сповідували Божих заповідей. Бо мама хлопчика, хоча я просила її обов’язково піти до церкви і подякувати Господу за спасіння дитини, цього не зробила. Натомість, розлучившись з чоловіком, почала гуляти, випивати. Звідси висновок: ми, прості смертні, не повинні грішити. Кожне наше слово контролюється Всесвітом. Тому ми повинні робити лише добро. А якщо людина починає лукавити і вчиняти нечесно, Господь її карає.

...Світлана Миколаївна Свіріпа народилася на Благовіщення. Це, на її думку, символічно. Отже, вона просто зобов’язана нести благу вість людям. «Мене Господь послав знищувати видиме і невидиме зло», — переконана жінка.

Iнна ВАСИЛЬКО

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк: №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

Середа, 8 грудня 2004 p.