«Коли я ще був зовсім юним, ми з товаришем вирішили від нудьги влаштувати полювання на котів. То стріляли в них, то повісили одного, а то облили бензином та підпалили.

Природа примхлива у своїй творчості, стандарти — не для неї. Бачите, яка незвичайна картоплина виросла на присадибній ділянці вчителя-пенсіонера Миколи Онищука?

Ми цілий рік були разом. Комусь, можливо, наші поради стали у нагоді. Хтось мав собі співбесідника, який і розповідав про новини, і займав час, і допомагав. Такою ми хотіли зробити для Вас цю газету. Наскільки вдалося — судити Вам.

До редакції звернулась мати молодої вінничанки. Її єдина донька обрала для себе стежку, якою крокують тільки вибрані. 27-літня Ганна у розквіті молодості, здавалося б, пори надій та сподівань, пішла в монастир. Цим, на думку Євгенії Анатоліївни, вона завдала їй великого болю.

«Купую хліб. Відразу за старою звичкою нюхаю його. Дивляться на мене люди. А я згадую своє дитинство. У нас в хаті стояла піч. Часто я залазила на неї. Там була лежанка, і я в теплі так і засинала.

Я мать-одиночка, воспитываю сына, которому 10 лет. Первое пособие на ребенка было 5 грн. 20 коп. За эти деньги я могла купить сыну «аж» 2 пары совдеповских колгот, которые в садике рвались за несколько дней. А за садик точно платила до 16-ти грн. в месяц, и никто не сказал, что я имею право на бесплатный сад. Сейчас – 44 грн. 57 коп. Дорогие наши «властьимущие»! Вы пробовали прокормить ребенка, свое драгоценное чадо, на такие деньги в месяц?! Уверена, что нет. А вы попробуйте! И это при наших-то ценах. А потом мы в недоумении разводим руками и не понимаем, почему наши дети, будущее нашей страны, такие слабые и болезненные. Вопрос сложный, да ответ прост: нет нормального питания!

Навести якусь конкретну статистику, на жаль, неможливо. Ні ОВІР, ні правоохоронні органи не ведуть подібний облік. Про «трудове рабство» у країнах далекого чи ближнього зарубіжжя, знущання над «заробітчанами» ми дізнаємося вже де-факто. Нещодавно з однієї із країн була привезена цинкова труна із тілом чоловіка. Є всі підстави вважати, що на той світ він пішов через непосильну фізичну працю.

Є на околиці Оратова гранітна скеля, котру місцеві мешканці називають «Кумова скеля». Розповідають, що колись у містечку по сусідству жило дві молоді сім’ї, які дружили між собою. I ось, коли в одній з родин народився хлопчик, за кумів, звичайно ж, покликали сусідів. Це ще більше зблизило родини.

На красу, яку витворили кулінари, люди дивилися та… ковтали слину. Мимоволі у всіх виникала думка: хто ж це все їстиме — салати з креветками, фаршировану рибу? Мою увагу одразу привернула одна страва. Мені здалося, що то був динозавр — з «лимонною» гривою та вухами з огірка. Але потім я почула, що хтось сказав: «Це що, кіт?» Але на кота це було мало схоже. Я вирішила запитати у авторки цієї тваринки, що ж це таке.

«Разом з хлопцями напередодні Нового року ми завжди відвідуємо лазню. Це, так би мовити, місцева інтерпретація вживу «З легким паром». Нашу компанію назвати кумедною — нічого не сказати. Завжди ми найприкольнішими способами розігруємо один одного. Слава Богу, розуміємо, що це жарти і ні на кого не ображаємося. Та, напевно, люди, які спостерігали оригінальну сцену за участю нашої компанії, ще довго не зрозуміють її виконання.

«На першу роботу я прийшла влаштовуватись разом із подругою, яка добре знала італійську. Тоді я навіть не здогадувалася, чим ця моя робота закінчиться.

Головна сторінка | Про нас | Price-list | Архiв | Форум | English