Газета "Подільська радниця" (м. Вінниця, Україна)

Ми — українці, з козацького роду. Але, погодьтесь, мало хто достеменно знає своє коріння. У кращому випадку можемо сказати про діда-прадіда, а далі...

А ось вінничанин Світозар Мальований «розкопав» свої корені аж до... 1547 (!) року. Саме тоді народився його пращур козак Степан Мальований. Втім, це не єдина родзинка генеалогічного дерева Мальованих. І про це дуже красномовно розповідає виставка у краєзнавчому музеї.

Легких шляхів ні в кого не було.

Де б не ходив, а маєш пам'ятати:

На тебе завжди дивиться село

Очима вікон батьківської хати...

Ці поетичні рядки Миколи Луківа Світозар Мальований обрав до своєї виставки недарма. Адже пращури Світозара Мальованого родом з села Вищий Ольчедаїв Мурованокуриловецького району. Про це він і написав у книзі «Наша хата не скраю», аргументованій архівними документами та фотокартками.

- Коли розпочав роботу над книгою, — розповідає автор, — часом видавалося, що це казка. Уся наша родина ніколи не сиділа під ковдрою і не жувала ковбасу. Ні, на верхніх щаблях влади вони не були, але й у погребі не сиділи. Бо, як сказав Лев Толстой: «Чтобы жить честно, надо рваться, путаться, биться, ошибаться, начинать и бросать, и вечно бороться. А спокойствие — душевная подлость».

І справді, майже усі члени величезної родини Мальованих яскраві особистості. Так, дід Оверко був міщанином-землевласником. Мав великий клапоть землі, робітників. У числі перших на Лівобережній Придністрянщині розвів помідори та виноград, за що отримав золоту медаль на Нижнє-Городському ярмарку-виставці. Цікаво, що дід Оверко прожив 102 роки, а бабця Таня — 108. Коли діда хоронили, а це було у 1942 році, то навіть з ворожого табору залпи давали, демонструючи таким чином свою повагу до такого поважного віку.

Есер, якого помилували за... талант хірурга

Унікальною особистістю був і батько Світозара — Пилип Оверкович, який 52 роки віддав медицині. З особливим трепетом зберігають у родині батьків диплом бакалавра медичних наук Санкт-Петербурзького університету, підписаний, між іншим, самим Миколою II.

- Батько навчався дуже добре, отримував імператорську стипендію, — розповідає Світозар Пилипович.- А коли він закінчував навчання, до Петербурга приїхав граф Бобринський (між іншим, внук позашлюбного сина Катерини II та Потьомкіна). Звернувся, щоб йому порекомендували лікаря-випускника, який би був не просто лікарем, а оперуючим хірургом і господарником, бо граф надумав будувати лікарню.

Землі графа Бобринського були на Ямпільщині. Йому порадили батька, але попередили, що він — неблагонадійний політично, активіст есерівського руху. Втім, графа це не злякало. Так батько став головним лікарем на Ямпільщині і збудував земську лікарню. До речі, вона є там досі.

За плечима Пилипа Мальованого були не лише есерівщина, підпілля, курси в Лейпцігу, розповсюдження «Искры», але й «лук'янівський централ», і більшовицький вирок — розстріл. А потім — помилування: покарання замінили довічним ув'язненням. Цікаво, що з центральної київської тюрми його возили на операції. Адже вже у 20-х роках він оперував пухлини і навіть робив складні операції на серці. Тобто слава про нього була висока, тому його амністують і вже у 26-му році призначають головним лікарем Богуславської райлікарні, що на Київщині.

Потуга потенціалу народу

Розповів Світозар Мальований і про двоюрідного брата Петра Запорожця, соратника Леніна Андрія Запорожця, який у 1905 році втік від царської охранки, опинився з двома дітьми без дружини у Вищому Ольчедаєві і... одружився з його рідною тіткою.

Племінником Світозара Мальованого є, на жаль, вже покійний, викладач Національної академії мистецтв, Нацуніверситету та інституту архітектури, художник Юрій Хіміч, у якого офіційно зареєстровано 20 тисяч робіт. А неофіційно — 60 тисяч. Карлос Паскуаль у інтерв'ю газеті «Дзеркало тижня» на запитання, кого він вважає совістю нації в Україні, відповів: «... Можу сказати, хто, на мою думку, символізує усе краще і гарне, що є у вашому народі, а також потугу його потенціалу. Це мій великий друг і художник Юрій Хіміч».

Двоюрідний брат Мальованого Микола Коваль став засновником Української сільськогосподарської науково-дослідної станції. Племінник Сергій Коваль — лауреат Державної премії 2003 року. Список видатних членів родини можна продовжувати.

- Знаєте, — зізнався Світозар Мальований, — у книзі своєї родини я не робив з когось героїв чи антигероїв. Скажімо, один із моїх троюрідних дядьків був головою економії при німцях. Міг приховати цей факт, але ні — правда дорожча.

Усі речі на експозиції — теплі

Плоскісну виставку у краєзнавчому музеї супроводжує виставка речей.

- Усі вони теплі, — каже Світозар Пилипович, — у них людська душа.

А речі дійсно унікальні! Примірники «Правды» та «Искры», датовані 1900 роком, дзвіночки до ямської трійки, готовальня із слонової кістки, ваги, праска-душка, куди вкладалося не розжарене вугілля, а розпечений шматок чавуну. А справжній витвір мистецтва — барометр! Між іншим, він показував падіння тиску, отже, очікувалися опади. Так і сталося. Зацікавив мене і ролик високовольтної лінії, до речі, з емблемою двоголового орла. Виходить, що електрика з'явилася у нас дещо раніше, аніж лампочка Ілліча. Привернув увагу одяг, і навіть дерев'яні сабо, котрі носили селяни. А які чудові ікони часів Петра І, а також «Подільська ікона» 19-го століття. Козацька ікона святого Миколая написана у стилі бароко. Ікона Божої Матері, яка стоїть на Місяці — теж козацька.

Окремо — інтер'єр кімнати початку ХХ століття: бюро, дубовий стіл, дзеркало-трюмо з груші, інкрустоване карельською березою. Там же товстелезні релігійні книги прадіда Василя 19-го століття, він був священиком. Також скрипка, посуд, діюча прялка, і багато книг: «Кобзар» 1908 року, «Божествена комедія» Данте в оригіналі... (Пилип Мальований був поліглотом). А ще — гасові лампи, при світлі яких він робив операції. Клятва Гіппократа для нього була понад усе. Під час Великої Вітчизняної він оперував партизанів у лісі і після приходу наших військ утримував у себе в лікарні... 2-х поранених німців. Коли про це хтось доніс «смершівцям», лікаря-гуманіста хотіли розстріляти. Але за нього заступився увесь персонал.

«Усім — завжди!»

Сам Світозар Мальований має хобі — нумізматику. «Це 35 років хвороби, — жартує, — початок шизофренії». Тому на виставці знайшлося місце і для його колекції монет, кишенькових годинників, срібного посуду та інших антикварних речей. Бо сам він — теж досить оригінальна особистість. Не випадково його ім'я занесено до книги «Лідери регіону». 11 років працював викладачем у Вінницькому технікумі залізничного транспорту, дав путівку в життя понад 700 студентам. 10 років відпрацював у лісгоспі. За його проектами посаджено 20 млн. дерев.

Його життєве кредо: «усім — завжди». Цей девіз написано і на родинному гербі Мальованих. І це справді так! Світозар Мальований відомий своєю благодійною діяльністю. Так, для завершення будівництва церкви Покрови Пресвятої Богородиці у с.Вищий Ольчедаїв вже відправив 3,5 тисячі грн. Він також вже 10 років є постійним шефом Вінницького будинку-інтернату «Гніздечко», де має кілька десятків похресників. Для вихованців закуповує одяг, продукти харчування, допомагає дітям при оформленні виїзних документів на відпочинок та оздоровлення за кордон.

Коли Світозар Мальований говорить про дітей, завжди розчулюється (бо сам є батьком трьох дітей) і розповідає історію про свою першу вчительку — Поліну Матвіївну Темченко. У 56-му вона прийшла на урок... сива. Посивіла за одну ніч. Як виявилося, з блокадного Леніграда вона, тоді незаміжня жінка, привезла хлопчика. Просто підібрала на вулиці. Виховала Петю, вивчила. Хлопець вже закінчував військове училище і ось-ось мав одягти погони лейтенанта. Аж тут йому телеграма: «Терміново приїзди». Як виявилося, через стільки років його розшукав батько, причому — генерал-лейтенант. Поліна Матвіївна усе пояснила Петі, сказала, що він має право вибору. І він вибрав... її.

Я розмовляла з ним і все більше переконувалася у тому, що трохи незвичним ім'ям — Світозар — батько нарік його неспроста. Бо енергетика у нього справді світла. Зрештою, він єдиний із 400-тисячного міста, «озброївшись» ганчірками та миючими засобами, змивав на «Урожаї» ганебний напис на кандидата у Президенти Віктора Ющенка. А 26 грудня був членом виборчої комісії на Донеччині. Просто він — справді світлий.

Iнна ЧЕРВIНЧУК

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк: №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15

Середа, 5 січня 2005 p.