Газета "Подільська радниця" (м. Вінниця, Україна)

Електричка несла двадцятилітню Надію з Києва, як їй здавалось, у суцільну темряву. Сльози відчаю, зради та сорому застилали очі. Вирішила зробити своєму хлопцю сюрприз. Приїхала до нього без попередження, відкрила ключем двері квартири коханого і... застала з іншою. Зболене серце пам’ятає як, нашвидку одягнувшись, збігав сходами, просив зрозуміти, пробачити. В суцільній прострації пройшли три години в електричці.

Коли вже опинилась на вокзалі у Вінниці, зрозуміла, що поруч з нею іде молодий парубок та зацікавлено на неї заглядається. Виявилось, що Олексій їхав навпроти. Байдужою рукою черкнула свій номер. Як виявилось пізніше — на все життя.

А складалось воно здебільшого з щасливих, сповнених любов’ю, взаєморозуміння та поваги годин, днів, років, аж поки діагнози лікарів, до яких Надя почала звертатись, втрачаючи віру у можливість завагітніти, не підтвердились: у неї ніколи не буде дітей.

Олексія, який на той час працював лікарем районної лікарні, вмовляла розлучитись, залишити її наодинці зі своєю проблемою. Бачити, як він любить те, що їй ніколи йому не подарувати, не було сил. Олексій кохав дружину і через те, що вона не може йому народити дитину, не збирався її покидати. Можливо, вже тоді він шукав інші ходи вирішення проблеми. Варіант взяти немовля з дитячого будинку тоді обговорювали. Остерігаючись поганої спадковості, так на ньому і не зупинились.

...Крик дитини почули першими, як годиться, сусіди: почалось, як завжди, вигадування різних версій. Зупинились на найбільш вірогідній: попросили у своєї незаміжньої знайомої, яка зустрічалась з одруженим чоловіком, не робити аборт, віддати немовля їм. Звісно, за великі гроші.

Так маленький білявий хлопчина потрапив у повноцінну сім’ю, де його одразу оточили любов’ю та турботою.

Найбільше душі у ньому не чув батько. Проводив з ним більшість часу, пестував, оберігав. Якось зібрали друзів та знайомих на день народження сина. Все було б добре, якби в компанію не потрапила мало вхожа в їх сім’ю людина. В той час, як всі милувались справді милим дитям із зеленуватими очима та обговорювали те, якою турботою Олексій оточив сина, почулись не зовсім доречні слова, від яких всі зніяковіли. Із замилуванням ця людина вимовила: «То й не дивно, адже у хлопчика батькові очі, волосся, посмішка».

Марина ПЄВЦОВА

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк: №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15

Середа, 5 січня 2005 p.