Газета "Подільська радниця" (м. Вінниця, Україна)

«У мене болить душа за мою доньку, тому я до вас і пишу. Що я можу вчинити, коли бачу, що її чоловік — не пара для неї? А вона — не хоче чи вже боїться його покидати...

Моя Оля бігла з ним під вінець у свої 18 так, ніби він останній чоловік на землі. Хоча батько наш був проти з самого початку. Андрію було близько 30 років. На вигляд був тихим, проте одразу видно, що собі на умі. Чоловік усіляко намагався віднадити його від доньки. Все це у нього переросло в манію. Спочатку я не розуміла причину таких ревнощів до майбутнього нареченого. А чоловік все мовчав — нічого не говорив мені. Проте бачила, що щось його гнітить. Бувало й таке, що цей проведе Олю, а батько вже хапає його — і в крик. А якось навіть гнався за ним, хотів побити, то сусід зупинив.

Вже потім, після весілля доньки, мені розповіли, що Андрій з таких собі хлопців-звабників. Всю молодість тільки й полював за молодшими дівчатами... Одній було 16, коли від нього завагітніла. То замість того, щоб прийняти її з дитиною, звинуватив у зраді, мовляв, дитину вона нагуляла. За ним була ще одна темна історія. Якось він поїхав до друга в інше місто на якісь гульки та вирішив там і залишитись на кілька місяців. Люди розказують, що його чергова дівчинка подзвонила, щоб приїхав, бо вона завагітніла. А він так собі просто кинув у трубку: позбався цієї дитини, прийде час — одружимось. А потім виявилось, що вона пішла на кримінальний аборт прямо вдома. Там її якась «різниця» позбавила не тільки дитини, а й життя...

А перед тим, як Оля виходила заміж, прийшла до нас і його мати. Почала мені розказувати, який у неї золотий син, який здібний та розумний.

Та тепер я дивлюсь, як донька тягає сумки з базару на базар, встає ні світ ні зоря, а він лежить, заклавши ноги, перед телевізором, і думаю: що це за чоловік?

Чого їй його триматися? Ніде не працює, бо, бачте, йому там господар не той, а там платня не влаштовує. Немає у них і дітей. Дійшло до того, що він звинувачує у цьому мою доньку. Та скільки я їй не говорила покинути його, вона не слухає. А він каже, що це їх особисті справи. Та я не можу дивитися, як моя Оля марнує життя з цим бездарем. Люди мені кажуть, що ти, мовляв, до нього маєш: чи він п’яниця, чи злодій? Ні, цього не скажеш. Проте впевнена, що і зраджує їй, бо часто буває таке, що вдома не ночує. Порадьте, що мені робити з моїм горем? Як врятувати свою доньку?»

З повагою, Віра Леонтiївна

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк: №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15

Середа, 19 січня 2005 p.