Газета "Подільська радниця" (м. Вінниця, Україна)

«Здрастуйте, шановна редакціє ««ПР»! Звертається до вас 38-річний чоловік, який відбуває сьогодні покарання у Стрижавській виправній колонії. Звати мене Валентин, я — постійний ваш читач.

Дякую вам за цікаву газету, за те, що ви не залишаєтеся осторонь людських проблем. А хотів би звернутися до жінок, тих, котрі дають оголошення в рубрику «Крок до щастя». Шановні! Читаю ваші оголошення — і душа розривається. За що ж ви так нас? Адже кожна третя наприкінці пише: «З місць позбавлення волі прошу не турбувати». Прекрасні наші жінки, а чи задумувалися ви над тим, що чимало чоловіків перебуває у «МПВ» (місцях позбавлення волі) тільки тому, що стали на ваш захист? Чоловік захистив від хуліганів дружину, брат — сестру від наркоманів та гвалтівників, батько — матір від п’яного сусіда... Як бути цим людям? Адже вони теж стали зеками...

Багато з них мріють створити сім’ю, мати дітей, зустріти ту єдину, котра змогла б зрозуміти, повірити, простягти руку допомоги, просто сказати тепле слово. А ви пишете: «З місць позбавлення волі не турбувати...»

А уявіть собі, що ви абсолютно випадково зустрінете на вулиці людину, котра стане для вас наймилішою і найріднішою, і ця людина виявиться... колишнім засудженим. Що ви скажете тоді? Ви — такі милі, чарівні, гарні, чому ви не можете знайти собі супутника на волі, де щодня повз вас проходять тисячі чоловіків? Я скажу чому. Тому що справжні зеки — ті, що поряд з вами, і їх треба боятися, а не нас.

За час свого перебування в «зоні» я бачив, як мої «колеги по нещастю» прямо у кімнаті для побачень створювали сім’ї. I повірте мені — живуть прекрасно, незважаючи на те, що чоловік відбуває покарання. Таких жінок ми, чоловіки, цінуємо і дуже любимо. Їх справді варто носити на руках. Я дійшов висновку, що справжнє кохання, істинне взаєморозуміння народжується саме в таких місцях. Тоді людина намагається будь-що зберегти те маленьке щастя, котре з величезними зусиллями вдалося відвоювати в долі. I я більш ніж переконаний, що такі сім’ї і на волі будуть жити прекрасно і щасливо.

Хотів би розповісти про одного засудженого, котрий відбуває разом зі мною покарання. Назву його Володимир. До «зони» він мав чудову сім’ю. З дружиною прожив 15 років, виховували разом дитину. У нього була гарно оплачувана робота, тож жили у достатку. Усі заздрили їм, але...

Одного дня Володимир з дружиною та 5-річним сином поверталися з іменин. Дійшли до міського парку відпочинку, як несподівано перед ними з’явилося троє молодиків і одразу накинулися на жінку. Вирвали з рук сумочку і вже почали зривати з неї золоті прикраси — сережки, ланцюжок. Звичайно, Володимир кинувся захищати дружину. А оскільки був не з боязких та й постійно підтримував спортивну форму у тренажерному залі, згодом усі троє лежали, скорчившись, на землі. Сам же Володя викликав міліцію і розповів про все, що сталося. Через кілька днів один із нападників від отриманого удару у груди помер у лікарні. Далі — слідство, суд і вирок: 9 років позбавлення волі. За що?

I таких зеків у нас тут багато. Тим часом дружина Володі, котра клялася бути йому вірною, через 3 роки вийшла заміж. I що тепер робити Володимиру? Як жити далі? Кому вірити і на що сподіватися?

Отож, любі жінки, виходить так, що ми за вас страждаємо, а ви нас зраджуєте, а потім ще й відштовхуєте. I коли закінчується «срок», людина виходить озлоблена на всіх і вся. Так що, прошу вас: не судіть. Не судіть і несудимі будете. Ну, а якщо котрась із вас мріє про щастя, задумайтесь, може, воно якраз у стінах «зони»? Бо не всі тут злодії, вбивці і ледарі...»

Валентин. Адреса в редакції

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк: №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

Середа, 19 січня 2005 p.