Того дня у Мурафському костьолі, окрім всіх вінницьких священиків-католиків та двох тисяч віруючих, які з’їхалися зі всієї України, були присутні і працівники компетентних органів. Напередодні із ксьондзом Дажицьким, який мав казати віруючим проповідь, люди із спецслужб та парткабінетів провели тривалу розмову.
Безперечно, заснування та відродження Мурафського костьолу, про який написано так багато, а тим більш, святкування його 200-ліття, то подія важлива. Бо про цей храм згадується у багатьох довідниках світу, про нього написано чимало нарисів. Але ж, незважаючи на «перестройку», дозволити справжні урочистості ніхто не міг. Був серпень 1986 року.
Отець Дажицький, розуміючи ситуацію, виголошував промову польською. Спочатку для того, щоб не викликати підозри, розповів про історію спорудження цього храму. Зупинився на найважливіших подіях. А стіни Мурафського костьолу бачили чимало всього...
...Залізні прикордонні стовпи стояли посеред річки Мурафа. Саме вони визначали «нейтральні води» між територіями польського правління на Поділлі та русько-литовського права на Брацлавщині. З одного стовпа на лівий берег мурафських земель з герба на стовпі дивиться білий орел, з іншого — вершник із мечем. Напевно, саме ці бойові атрибути і визначили подальшу криваву долю цих земель. А костьол, який, наче миротворець, з’явився тут, стане місцем, де буде мир та спокій.
Iсторія вже навіки поховала у своїх віках таємниці роду великого та відомого магната Язловецького. Кажуть, якщо Господь хоче покарати рід, то він не дає йому потомства, щоб навіки зупинився родовід. Єжи Язловецький, пройшовши від каштеляна кам’янецького, воєводи руського і дійшовши у своїй кар’єрі до великого гетьмана коронного, залишив по собі двох дітей.
Його син Микола, напевно, відповідаючи за помилки батька, став останнім чоловіком у роду Язловецьких. На жаль, доля не подарувала йому дітей. Чоловік подався у релігію і заснував тут домініканський кляштор. Дочка Єжи Язловецького була більш щасливою, мала доньку Ядвігу. Та, будучи ще молодою жінкою, у 1627 році передає все майно діда — землі, ліси — домініканцям.
Але й цей подарунок церкві не приніс миру у Мурафу. Через двадцять років тут розгорнулися криваві події. Спочатку веде свої визвольні бої гетьман Богдан Хмельницький. Його козаки практично зруйнували всі будівлі. Через два роки коронний гетьман Марцин Калиновський взяв штурмом містечко Мурафу. Практично всіх мешканців було вбито. Й до сьогодні у Мурафі збереглася легенда. Жителів вояки Калиновського вивели на галявину та перебили. Кажуть, що кров тут клекотіла і розтікалася струмками, впадаючи у невеличку річку. З тих пір галявина має назву Пукавка, а річку назвали Клекотиною. Знадобилося майже сторіччя, щоб і сама Мурафа відродилася, а з нею і храм.
Розквіт цього містечка припав на часи хазяйнування тут графа Потоцького. Після своєї військової кар’єри Кароль Потоцький приїздить сюди, у Мурафу.
За кілька років він побудував тут заводи, відкрив лавки, зробив благоустрій вулиць, розбив парк. Навіть був завезений сюди звіринець. Зі всього повіту сюди у травні та вересні з’їжджалися на ярмарок люди. Але найголовніше, що намагався зробити Кароль, — відновити та відбудувати зруйнований війнами домініканський собор.
Велика сіра будівля із баштами була присвячена непорочному зачаттю Діви Марії. I хоча архітектори намагалися відновити храм у стилі згасаючого бароко, але старовинні бійниці, зведені століття тому, нагадують про домініканців, про історію роду Язловецьких. А про Потоцьких тут нагадують розміщені у стінах герби роду. Біля входу до костьолу — пам’ятна дошка на честь Кароля Потоцького.
Та й цей розквіт Мурафи та храму тривав недовго. Попереду була революція, заборона релігії. Про все це і розповідав у півторагодинній промові у 1986 році отець Дажицький на відзначенні 200-річчя Мурафського костьолу. Днями тут знову відбулася урочиста служба. Життя триває, історія храму продовжується.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =