Газета "Подільська радниця" (м. Вінниця, Україна)

Все завмирає навколо, все очі звертає на мене:
Татарське зілля, верби, купини.
Джміль налетів відкілясь, як вихор,
Зв’язав наді мною огнисту спіраль,
Повну гучання і гомону,
I зник раптово в ранішнім блиску.
I знову тихо кругом...
Володимир Свідзинський
«Світ Свідзинського — увесь вощаний, медовий, росяний, обважнілий, волохатий, як джміль...»

Василь Стус

Вони обоє — наші земляки, їхні вірші — у шкільній хрестоматії для 11-го класу.

Близько 20-ти років досліджує життя і творчість видатного українського поета Володимира Юхимовича Свідзинського його земляк, заслужений журналіст України Володимир Очеретний. Ось що він розповів:

– Володимир — син священика з села Маянів, нині це бригадне село Тиврівського району. На жаль, там абсолютно нічого не залишилось із його спадщини, і місцеве населення не знає про цю видатну особистість. Радянська влада розгромила церкву, де служив його батько, не залишилось і будинку, в якому жила сім’я Свідзинських — батько, мати, п’ятеро братів і сестра. Батько, Юхим Свідзинський, закінчив духовну семінарію — на той час він мав блискучу освіту! А ще він віртуозно грав на скрипці — адже з семінарій просто так не випускали у світ церковних служителів. У матері був чудовий голос, і, де б родина не жила, вона всюди співала в хорах.

Маянів у ті часи жартома називався не «церковний приход», а «церковний розход», тому що для великої сім’ї тут не було достатніх прибутків. Володя вступив на навчання до Тиврівської бурси. Це був цікавий, незвичайний юнак, справжнє «дитя природи». Подільська краса і мальовничість напоїли його чарами і снагою на все життя. В його віршах така образність, така мова, яку зараз і не зустрінеш:

Наклав на лук очеретину, засмолену в кінці,

Переспівала гай високий і впала на луці.

А там ходив товар безглуздий, лінива рогота,

Та й потрощили цівку-стрілку повільні копита.

Шкода мені... А я так пильно оглянув очерет,

А я до сонячного блиску метав співучий лет.

Ти, зраднице, ти, смоло чорна, кладу на тебе гнів.

Навіщо я дитину літа у тьму твою вмочив?

Після закінчення Тиврівсь-кої бурси Свідзинський навчався у Кам’янець-Подільській духовній семінарії, успішно здав всі екзамени. Вступив у Київський комерційний інститут, а тут революції, війни... В 20-ті роки Володимир повернувся у Кам’янець-Подільський, на той час — значний культурно-освітній центр Української самостійної держави. Працював у видавництві, робив переклади, писав:

О, горе, горе, не спить земля!

Смутно рипить важкий журавель,

Вітряк стрясає сухими кістьми,

Болісно стогне караката верба,

А в неї серце дуплом розколене.

Правда, його вірші не були схвалені, і за життя поетові так і не довелось почути в офіційній критиці заслужено високих оцінок.

Потім була робота у львівському видавництві, а в 1925 році Володимир Юхимович з сім’єю переїхав у Харків. Його творчість розквітла. Він працював у Спілці письменників України, очолюваній у ті роки Юрієм Яновським. Його стіл стояв у крихітній кімнатці, поряд було робоче місце Павла Тичини. «Незрівнянно тонкий поет, глибокий філософ», — так характеризував Тичина свого сусіда Свідзинського.

Але митець вже давно був «на гачку» в НКВС за «інакомисліє і націоналізм». Він потрапив у маховик репресій, і восени 1941 року, коли німці підходили до Харкова, Володимира заарештували. Свідзинський загинув на станції Куп’янськ Харківської області. Три сотні арештантів після цілоденного пішого переходу загнали в стару клуню, замість постелі дозволили взяти по оберемку соломи. Втомлені люди позасинали, а охоронці підпалили клуню... Тих, хто вискакував, розстрілювали. Врятувався лише один чоловік із трьохсот, він і розповів про трагедію.

Більш докладно життя Володимира Свідзинського описане в книзі, вінницьких авторів — Костянтина Завальнюка, Володимира Очеретного і Вадима Клименка. У вересні 2005 року — до 120-річчя з дня народження поета — книга побачить світ.

Iрина ЗОНОВА

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк: №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

Середа, 2 лютого 2005 p.