Газета "Подільська радниця" (м. Вінниця, Україна)

«Є такі хлопці, які вважають: краще один раз витратити великі гроші на повію, ніж ті самі гроші довгий час витрачати на дівчину, щоб, зрештою, отримати те саме. На мою думку, у них комплекси у стосунках з дівчатами. Маючи великі гроші, такі хлопці намагаються довести собі, що вони можуть купити навіть кохання, навіть якщо воно і недовге.

З одним моїм знайомим трапилася така історія.

Йому було дев’ятнадцять, але виглядав він п’ятнадцятилітнім хлопцем. Часто ображався, тому що усі діймали його питаннями про статеве життя. Ніхто не міг зрозуміти, чому юнак, на якого звертає увагу така величезна кількість вінницьких дівчат, не може здійснити свою мрію — втратити цноту.

До речі, юнак з багатої сім’ї. Звісно, більшість з дівчат дивилися на нього і розуміли, що це вигідна партія. Одного вечора, добре напившись зі своїм молодшим приятелем, вони вперше «зняли» повій.

Звісно, приятелі вирішили, що тепер проблем з дівчатами не буде, і вони, нарешті, позбавляться своїх принизливих страхів. Пройшов рік... За цей час хлопець просто втратив розум!

Він економив на усьому, щоб мати 120 гривень у кишені для того, щоб під кінець бурхливої години кохання розрахуватися з усе новою і новою повією. Це стало його нав’язливою ідеєю. Кожен раз він чекав тієї миті, коли всі його потаємні бажання, про які він не міг сказати жодній дівчині, ставали реальністю з досвідченою жінкою. Його друзі почали непокоїтися за нього все більше і більше. Адже цікавість до ровесниць у хлопця взагалі зникла. Він твердив лише одну фразу: «Навіщо мені витрачати зусилля на те, що я можу отримати за гроші?». Батьки не звертали увагу на те, що в нього немає дівчини, адже це не проблема. Тим більше, що він вчиться.

Так поступово у нього з’явилась постійна повія, яка виконувала усі його забаганки. Почалися розмови про життя, про кохання, про те, що ніхто їх не розуміє. Вони проводили разом час на звичайних побаченнях. Юнак звикав до неї та закохувався, вже не тямлячи себе від щастя.

Звісно, друзі знали про все. Багато з них були старшими за нього і знали про життя та реалії набагато більше. Всі розуміли, що його подруга — доросла жінка і їй потрібно влаштовувати своє життя. Вона знала, що для цього невмілого юнака є сенсом життя.

А він дякував їй за все і кохав її. Прийшов до батьків і сказав, що хоче одружитися. Звісно, у батьків це викликало шок та заперечення. Але хлопець наполягав на своєму. Так, він розумів, що в його нареченої погана репутація, але він її любить.

Хлопця вигнали, сказали, мовляв, якщо він такий дорослий, то нехай заробляє на себе і на наречену. А в хату батьки повію не пустять.

Він не знає, що йому робити. В розпачі готовий накласти на себе руки. Невже кохання варте того, щоб загубити рідню і дім, де ти живеш? I чи настільки важлива біографія коханої сина, щоб так бездушно викинути його на вулицю?!»

Антоніна ПЕТРУК

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк: №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

Середа, 2 лютого 2005 p.