Газета "Подільська радниця" (м. Вінниця, Україна)

Про «кавказьку полонянку» у спальному мішку із відомої комедії знають всі, бо цей кіножарт обійшов екрани всього світу. А ось про замотану в килимовий саван тещу одного вінничанина легенди ходять лише на рівні застільних історій, бо ця «страшилка» дійсно дає фору багатьом блокбастерам та кінохітам!

Коротка передісторія цієї зовсім невеселої пригоди у родині Ковальчуків має гірко-солоний присмак подорожі до моря, бо вся ця катавасія із вінницькою тещею сталась кілька років тому в Криму. Про подробиці підготовки до автоподорожі «на юга» зять Коля зараз не поширюється, але в команду «відпускників» його 63-річна теща Любов Михайлівна напросилась сама. Так інтереси «старшого» покоління – «баби Люби» із поколінням «середнім» — дочкою Оксаною та зятем співпали саме через можливість одній вперше побачити знамениті кримські алеї піхти, вдихнути аромат гірської лаванди та побачити на власні очі місце ялтинської зустрічі Сталіна, Рузвельта та Черчілля... Натомість, бабця мала і на морі «стежити» за непосидючими онуками Сашком та Васильком. Порадились, зібрали на морську мрію гроші та й поїхали власним авто. А завантажились своїми харчами в дорогу так, що довелось у сусіда позичати «верхній багажник» для старенької «копійки»... В чому фокус із багажником? Мабуть, це сама доля його послала із прицілом на майбутні випробування.

Все було супер у спекотному Криму для вінничан Ковальчуків до 8-го дня «дикунського» відпочинку. Бо навіть давно омріяний червоний із півнями килим «по знижці» вони купили на сусідньому «турецькому» базарі. І коли до фінішу відпустки залишалося буквально кілька днів, сталася біда – чи то від спеки, чи від непосидючих пустунів-онуків бабу Любу схопило серце! Пігулки не допомогли, «швидку» викликати не було звідки... Одним словом, «кердик»! Аж мурашки по спинах в Колі та Оксани пробігли, коли буквально на руках померла рідна людина. Що робити, куди йти, як везти небіжчицю додому, до Вінниці? Коли дізнались про розцінки на кремацію – просльозились, бо в кишенях залишалось грошей на бензин та харчі в дорогу, а тут таке! Коля каже, що Оксана, його жінка, дуже вже побивалась, але про оригінальний вихід із цієї кризової ситуації йому спало на думку якось відразу після погляду на новенький килим... Про кіноваріант загортання «нареченої» у килим, який мав замінити спальний мішок у «кунаків» Моргунова, Нікуліна та Віцина, тоді ніхто не думав, бо треба було негайно по цій спеці везти дорогу тещу додому.

Як обмили небіжчицю в любимій нею лаванді, як «запакували» спочатку в автомобільний чохол і червоний килим з півниками та прив’язували до багажника — Коля не любить згадувати, бо пережити таке дано не кожному. Лише пам’ятає, як всю ніч по дорозі з Криму до Вінниці тряслись в нього за кермом руки та в машині була абсолютна тиша – говорити із жінкою просто не було про що...

Аж до Умані долетіли майже на одному диханні по нічних кілометрах, доки діти спали на задніх сидіннях, і тут його почало хилити до сну. Що робити, спати? Ні, вирішили випити каву в придорожньому кафе і тягнути «до аеродрому» із останніх сил. Зупинились біля стоянки трейлерів, вийшли, покавували, відтрусились, і тут...

– Матір Божа! Килим, а в ньому теща із багажника зникли... Від найціннішого багажу залишились лише обрізані мотузки, якими кріпили «саван»... – згадує «осиротілий» зять. Як кричала на всю нічну парковку його жінка, Микола говорить із страшною гримасою на обличчі, бо це був справжній шок – мертву тещу вкрали!!! Про килим та його базарну ціну тоді не думали, кричали так, що від лементу прокинулись навіть діти в машині – баба Люба пропала?!

Ковальчуки більше години бігали та шукали пропажу поміж вантажівками, благали Всевишнього навіть такими словами... Все марно! Крадіїв не знайшли, в міліцію про таке заявляти не можна було. Сліз вже не було, хотілось напитись і забути все як страшний сон. Як кинули те прокляте на стоянці біля кафе «далекобійників» під Уманню місце, як дістались додому — вже ніхто не пам’ятає – їхали «на автоматі», знову мовчали, а Оксана хрестилась!

Чи відхрестились від свого гріха ті, хто вкрав килим і знайшов там стару, невідомо, бо шок від втрати не відпускав Ковальчуків ще довго. Малим Сашкові та Васі якимось дивом вдалось закрити роти, а зниклу бабу Любу довелось через кума — дільничного міліціонера подавати в розшук, щоб вже заднім числом хоч як-небудь оформити всі необхідні документи та формальності. А щодо фільму Гайдая про «кавказьку полонянку», то без поминальних ста грамів «обікрадений» на тещу зять Коля не може його дивитись...

Роман КОВАЛЬСЬКИЙ (Прізвища та імена героїв цієї історії на їхнє прохання змінено – прим. авт.)

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк: №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15

Середа, 2 лютого 2005 p.