Років 15 тому у Хмільницькому районі з’явилось багато вовків та вовко-собачих гібридів, які за кілька тижнів знищили близько 60 козуль, були знайдені розірвані вовками кабани, олені.

Перша в житті сповідь - надзвичайно важлива і відповідальна подія для кожної людини. Це Рубікон, за яким повинне початися зовсім інше, духовне життя. При цьому відбувається свого роду внутрішній переворот, ламання багатьох усталених стереотипів мислення і поведінки.

«Здавалося б, саме час пожити для себе, — мало не плакала в редакції Людмила, — але ж я у боргах, як у шовках. Бо треба ж було дітей одружувати. Позичала гроші чужі і на певний час, а віддавати доведеться свої і назавжди. Та ще й ці кляті «проценти» ростуть...

«Познайомились ми в інституті. Він був викладачем, набагато старшим за мене чоловіком, я — студенткою. Чи то кохання, чи то просто хотілося пошвидше вийти заміж. Але спочатку ми були щасливі. Народила йому двох доньок, таких миленьких мініатюрних квіточок. Усі знайомі милувалися дівчатами.

«Доброго дня, шановна редакціє газети. Я постійний ваш читач ще з перших номерів. Щиро поважаю вашу думку щодо підтримки Віктора Ющенка, але я віддав свій голос за Віктора Януковича. Ви запитаєте: «Чому?» На мій погляд, ця людина зробила немало хорошого за час свого перебування прем’єр-міністром України. «Він же колишній зек», — скажете. Але чи не ви опублікували думку Василя Гавриловича Малая, котрий подарував телевізор довічно ув’язненому: «Зрештою, докори совісті — то найважче покарання!»

Я сама студентка. И так же, как Оксана, оказалась в чужом городе. Проблема этой девушки знакома мне «не понаслышке». Я хочу, чтобы Оксана не корила себя. Во-первых, потому что, в принципе, уже ничего не вернешь, а нужно только сделать выводы. А, во-вторых – все в этой жизни имеет свою цену.

Вже 10 років, як я кожну середу біжу купувати газету, бо без неї не уявляю свого життя. Це від чистого серця, бо зараз у нашому житті такої правдивої газети, яка відкриває душу, мабуть, немає. Я люблю «33-й канал», «Подільську радницю», «Молодіжну газету» вашого видавництва.

Дуже багато повчального висвітлюється на сторінках Вашої газети. Я живу в селі, людей безробітних багато. Жити важко. Боляче дивитись на тих людей, які в минулому були гарними господарями, вмілими спеціалістами, відмінниками в школі – а стали алкоголіками.

«Коли у 2003 році літо виявилось засушливим і внаслідок того значно погіршилась якість самого зерна, то і якість самого хліба погіршилась, і це все, так би мовити, об’єктивно.

Того дня у Мурафському костьолі, окрім всіх вінницьких священиків-католиків та двох тисяч віруючих, які з’їхалися зі всієї України, були присутні і працівники компетентних органів. Напередодні із ксьондзом Дажицьким, який мав казати віруючим проповідь, люди із спецслужб та парткабінетів провели тривалу розмову.

– Володимир — син священика з села Маянів, нині це бригадне село Тиврівського району. На жаль, там абсолютно нічого не залишилось із його спадщини, і місцеве населення не знає про цю видатну особистість. Радянська влада розгромила церкву, де служив його батько, не залишилось і будинку, в якому жила сім’я Свідзинських — батько, мати, п’ятеро братів і сестра. Батько, Юхим Свідзинський, закінчив духовну семінарію — на той час він мав блискучу освіту! А ще він віртуозно грав на скрипці — адже з семінарій просто так не випускали у світ церковних служителів. У матері був чудовий голос, і, де б родина не жила, вона всюди співала в хорах.

«Доброго дня! Прочитала на сторінці газети «Подільська радниця» за 8 грудня, як замерзли в Стрижавці лелеки. Тож і я хочу розповісти про цих священних птахів.

«Прочитав в одному з попередніх номерів «Подільської радниці» статтю про те, як одна жінка віддала заготівельнику макулатури стару фуфайку свого чоловіка (де ж було їй знати, що у ній чоловік ховав гроші?). Повернувшись з лікарні і зрозумівши, що фуфайки вже не повернути, чоловік... повісився.

На 40 років подружнього життя, так зване «рубінове весілля», прийнято дарувати ювелірні прикраси з рубіном. Втім, вінницький письменник Віктор Тимчук вважає, що жодними коштовностями він не зможе віддячити своїй ніжній і мужній, сильній і мудрій дружині Галині за велике кохання і щоденну підтримку.

«Є такі хлопці, які вважають: краще один раз витратити великі гроші на повію, ніж ті самі гроші довгий час витрачати на дівчину, щоб, зрештою, отримати те саме. На мою думку, у них комплекси у стосунках з дівчатами. Маючи великі гроші, такі хлопці намагаються довести собі, що вони можуть купити навіть кохання, навіть якщо воно і недовге.

«Все состоит в том, что у них разные интересы в жизни. Они просто не понимают друг друга. Их не интересуют мысли спутника жизни. И тогда внимание концентрируется на деньгах, на взаимных обязанностях и т.д. Начинается поиск взаимоприкосновения посредством «быта». И если даже в «быту» взаимоприкосновения нет, тогда семья перестает существовать или существует формально.

Про «кавказьку полонянку» у спальному мішку із відомої комедії знають всі, бо цей кіножарт обійшов екрани всього світу. А ось про замотану в килимовий саван тещу одного вінничанина легенди ходять лише на рівні застільних історій, бо ця «страшилка» дійсно дає фору багатьом блокбастерам та кінохітам!

«Трагический случай с элементами юмора произошел недавно в одном из сел Козятинского района. Тракторист Николай и его друг Дмитрий взяли трактор, принадлежащий коллективному хозяйству их деревни, и поехали в соседнюю деревню калымить. Там не такой богатый колхоз, и тракторов у них очень мало. Поэтому друзья частенько ездили по соседним селам. Кто деньжат подбросит, кто натурпродуктами расплачивается. И, конечно же, не обходится без родного самогона — ну какой левак без выпивки?

Головна сторінка | Про нас | Price-list | Архiв | Форум | English