Газета "Подільська радниця" (м. Вінниця, Україна)

У 2003-му Іра і Сашко Перевозняки з Капустян Тростянецького району були на устах, мабуть, усієї України. Звісно, бо такого юного подружжя у загсах давно не реєстрували: їй — 12, йому — 22. Одні скрушно хитали головами, співчуваючи дівчині, бо ж позбавила себе дитинства. Інші — юнакові, мовляв, «приперла пузом до стіни». Але вони ні на що не зважали. І навіть дивувалися, що інші не можуть зрозуміти їхнього щастя і великого кохання.

Спочатку була дружба

– Якось, — пригадує мама Іри Тамара Григорівна, — Саша прийшов до нас і каже: «Можна мені дружити з вашою Ірою?» Ось тоді, певно, і треба було мені серйозно поговорити з обома. Бо ж Сашко вже парубок, одружуватися пора, а Іринка — дитина, 12 минуло. Але так, мабуть, повинно було статися. Іра завагітніла. Звичайно, пережили ми усі — що там казати! Іринка як тінь ходила, я — шокована. Плакала, до Бога руки здіймала, а тоді наказала собі: «Тримайся! Все буде добре!» Зрештою, криком, слізьми, голосінням справі не зарадиш. Єдине — дуже хвилювалася за Іру. Бо ж вагітність у такому ранньому віці — не лише ризик для здоров’я, але й психологічна травма. Чесно скажу, ходила слідом за дочкою, дуже боялася, аби вона з собою нічого не зробила.

Ірі справді було непросто. Через «цікавий стан» довелося залишити школу, де вона була на гарному рахунку. І треба віддати належне педагогам Капустянської школи, котрі не роздували «НП», а, навпаки, усіляко підтримували дівчинку. Іру перевели на заочну форму навчання, а з однокласниками провели роз’яснювальну роботу.

«Ми — вагітні!»

Мама Саші Марина Георгіївна додає:

– Коли Саша заявив: «Ми вагітні!», — я, звісно, добряче його відчитала. Тільки ж толку з того, коли, як кажуть, справу зроблено. Залишалося готуватися до весілля. У 2003-му 20 липня грали. Іринка була тоді на 4-му місяці. Дякувати Богу, все позаду. Тепер маю і доньку, і онучку.

...Так, Танюші — доньці Іри та Саші — 21 січня минув уже рік. Всю вагітність молода мама перебувала під наглядом фахівців обласного Центру планування сім’ї, який діє при «Пироговці». Чи боялася пологів?

– Аякже! Страшно було. Чим ближче підходив строк пологів, тим більше боялася. Але все пройшло благополучно.

Завідуючий відділенням патології вагітних Вінницької обласної лікарні ім. М. Пирогова Юрій Банах тоді дивувався. Мовляв, зазвичай ранні пологи проходять з ускладненнями, а тут ніби сам Бог опікувався і породіллею, і дитям. Іру не різали, вона народила сама. Дівчинка була вагою 2 кг 800 грамів і зростом 49 см.

«Папа, на!»

– Привіз Саша Іру з дитиною з Вінниці, — розповідає мама Іри, — обоє плачуть. Від щастя. Я сама трьох народила (в Іри є ще 2 старші сестри — авт.), але, повірте, теж плакала. Таке вже це дитя дороге мені.

Коли Танюшці минуло 6 тижнів, за православним звичаєм її охрестили. Ну, а сьогодні вона вже бігає (пішла в 11 місяців) і дуже гарно говорить: «Папа, на», — що означає — «Татку, візьми мене на руки!»

Ірину Сашкові напророкувала ворожка

– А знаєте, — зізнався молодий татусь, — Іру мені напророкувала... ворожка. Сказала, що саме таке ім’я буде у моєї дружини.

Їхні стосунки були, мабуть, аж занадто романтичні. Він — перше кохання для неї, вона — хоч, по суті, ще дитина — дівчина його мрії.

– Іра не така, як інші, — каже Саша.– Бути поряд з нею для мене велике щастя. Я й досі пригадую її першу записку для мене: «Пусть снежинка тебя за меня поцелует». Я тоді на крилах літав.

Майже ідеалізує чоловіка й молода дружина:

– Він великий оптиміст, завжди веселий і життєрадісний. А ще — дуже уважний. Коли я ходила вагітна, якось посеред зими захотілося винограду. І що ви думаєте — приніс. А коли народилася Танюша, то сам купав її, ночами, коли плакала, вставав до неї. Зараз він каже, що коли Танюша підросте, то оберігатиме її від таких кавалерів, яким був сам.

Та сама ворожка, котра наворожила Сашкові Ірину, напророкувала йому ще й 5 синів.

– А скільки дітей взагалі хотіли б мати? — запитала у молодих.

– Ще братика сестричці, — зізналась Іра. — Як у Саші, у нього є брат. Але це буде ще не скоро. Треба школу закінчити, кудись піти вчитися.

– А за однокласниками не сумно?

– Трохи. Але я часто ходжу до школи. Оце на Новий рік Танюші навіть подарунок вручили. Учителі ставляться до нас дуже добре, малу називають своєю «онучкою».

...Місцеві педагоги і медики не в захваті від таких ранніх шлюбів. Дитина, яка народжує дитину — це ненормальне явище.

І все ж хочеться щиро побажати сімейному кораблю Перевозняків щасливого і довгого плавання. Без штормів, без непорозумінь, без екстремальних ситуацій. Вони цього варті. Дуже енергійний і беручкий Сашко, та й Іра ніколи не була пустункою, у всьому допомагала матері. Знає, як борщ зварити, вареники зліпити, видоїти корову.

Сьогодні молоді переконалися ще більше, що подружнє життя — це щоденне принесення себе в жертву. А ще — воно може стати справжнім щастям, якщо скріплене взаємним коханням.

В Іри Перевозняк є тепер свій власний афоризм: «Справжньому коханню під силу усі труднощі». І ця 14-річна дівчинка-мама... права.

Iнна ЧЕРВIНЧУК

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк: №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

Середа, 16 лютого 2005 p.