Газета "Подільська радниця" (м. Вінниця, Україна)

«...Загін Іслам-бея віз здобич: пограбували не одне подільське село. Вози тріщали від добра, в рабство взяли багато молодих невільників та вродливих бранок. Буде кого продавати. Особливо милувала око Настя, яку бей віз спеціально як подарунок ханові.

Йшли чорним злодійським шляхом вночі. Спостерігачі — розвідники та запроданці – доповідали, що козак Гудз ішов їхніми слідами. Бей боявся Гудза. Козак міг перевернути воза та гнув підкови.

...На світанку козаки вдарили несподівано. Була битва. Під час січі Насті вдалося сховатися у старому дубові. Вона не покидала своєї схованки, аж поки не переконалася, що людолови втекли, залишивши скарб. Дівчина вирішила поховати козаків за християнськими звичаями. Потягнула до братської могили порубане тіло Гудза. І тут помітила, що він подає ознаки життя.

Дівчина довго виходжувала козака, лікувала страшні рани цілющими травами. Згодом покохали вони одне одного й побралися. Неподалік збудували хатину, зробили криницю. Скарб тримали у себе.

А тоді там, на околиці Кирнасівки, яку стали називати Гудзовим яром, біля Настиної криниці, почали селитися й інші козаки. З’явились у Кирнасівці прізвища Боклаженки, Гонти, Шаганенки, Біловуси, Гнатенки, Чмихаленки, Чубенки...

Минали роки. У подружжя ріс син. Гарний на все село парубок. Та не сиділося йому вдома. Воля кликала на Січ. Був під крилом Кривоноса та Богуна. Так і не повернувся до рідної домівки. Приїздили гості з Січі, поклонилися Гудзові та віддали синову шаблю. Заплакав старий і вирішив пожертвувати скарб на православний храм...

Під час Коліївщини викопали скарб гайдамаки. Він був закопаний на подвір’ї першої кирнасівської церкви. На світанку гайдамаки переправлялися вбрід через Козириху. Та ось з правого берега під’їхали москалі, а з лівого — ляхи. Козаки заховали скарб у річці Козирисі. Відчайдушні хлопці не здалися в полон ні москалям, ні ляхам.

Сліди скарбу зникли. Лишень старий кирнасівський піп знав цю таємницю. А коли помирав, то розповів своєму синові Григорію.

Про втопленого козацького човна із золотом говорив учитель історії Олексій Бражник. Та за часів радянської влади йому мало хто вірив...

Можливо, є такий скарб, але якби я знайшов його, то всі ті цінності, золото та срібло віддав би на будівництво православної святої церкви та розбудову України, як про це і мріяв старий козак».

Василь КЛАПIЙ, Тульчинський р-н

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк: №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15

Середа, 16 лютого 2005 p.