Газета "Подільська радниця" (м. Вінниця, Україна)

«Чоловік зрадив мене з невісткою, вона від нього народила.

Ми з чоловіком завжди жили дуже добре. Він військовий, полковник, добрий, уважний, словом, справжній сім’янин. І в магазин, коли треба, і за дитиною — горою. На роботі про нього тільки добре говорять. Сусіди його в приклад ставили завжди. Не п’є, не палить, грубого слова ніколи не скаже.

Трапилось так, це вже потім він все розказував, що була у нього молода підлегла. Закохався в неї, почали вони зустрічатися. І завагітніла від нього ця підлегла. Як він там з нею вирішував, не знаю, але поїхали вони вдвох до нашого сина, котрий якраз закінчував службу в армії.

Батько їх звів. Сину вона сподобалась. Бідова, але красива і хазяйська. Батьки, правда, у неї п’ють. Нашвидку зіграли весілля. Перебралися молодята до нас жити. Чоловік мій такий уважний до невістки: і по лікарнях разом з нею, і по магазинах. А коли народила, то не міг онукою натішитися, бо дуже була на діда схожа.

А згодом чоловік став регулярно на обід додому приходити. Ми з сином на роботі. А він з невісткою за онукою глядить. Якось сказала мені одна сусідка, що непросто він такий лагідний до колишньої своєї підлеглої і що треба було б мені перевірити. Я уважніше до всього придивлялася, проаналізувала і, на свою голову, вирішила перевірити. Прийшла якось несподівано додому в обідню перерву і застала свого чоловіка з невісткою.

Скандал був страшний. Син став на мій бік, хоч і любив свою молоду дружину. Наш ультиматум був короткий: нехай вони разом із невісткою і онукою забираються з квартири. Мій чоловік вибачався переді мною, перед сином, сказав, що згоден. Переїхали вони на іншу квартиру, яку найняли аж на Вишеньці, бо ми живемо у Тяжилові.

Більше місяця не зустрічалися. Я «згоріла» за цей час. Син теж собі місця не знаходив. Він перший зробив спробу поговорити з батьком і своєю дружиною. Зустрілися, довго розмовляли. Батько сказав, що ніби у них з невісткою щось надламалося. А та впала синові на шию і плакала, що дуже любить. Потім син став частіше туди бігати. Потім дізналася, що невістка вже вдруге завагітніла. Але ніби вже від сина.

Мені вже сил не вистачає фарбувати свою сивину від всього цього. Чоловік прийшов днями, каже, давай зійдемося. Що є, то є, все наше. Якось дамо лад у своїй сім’ї. Син, по молодості, готовий все забути, щоб тільки потім не сказився. Невістка, «божий одуванчик», лупає своїми великими очима. А я, як дурепа, не знаю, що мені робити. І дитинча вже до серця прикипіло, і чоловіка шкода, і дітям хочу добра.

Але як подумаю, що про нас говоритимуть сусіди, то просто холоне кров у жилах. Люди добрі, порадьте. Дуже мені нелегко.

Що ж маю зробити?».

Людмила Гнатiвна, м. Вінниця

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк: №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15

Середа, 16 лютого 2005 p.