У 2003-му Іра і Сашко Перевозняки з Капустян Тростянецького району були на устах, мабуть, усієї України. Звісно, бо такого юного подружжя у загсах давно не реєстрували: їй — 12, йому — 22. Одні скрушно хитали головами, співчуваючи дівчині, бо ж позбавила себе дитинства. Інші — юнакові, мовляв, «приперла пузом до стіни». Але вони ні на що не зважали. І навіть дивувалися, що інші не можуть зрозуміти їхнього щастя і великого кохання.

Отець Георгій два роки, починаючи з 1989, служив солдатом у військах особливого призначення, тих, які свого часу етапували, катували і розстрілювали священиків... Каже, що ніскільки не жалкує, що пройшов і цю важку солдатську службу. Після повернення з армії допомагав у церкві своєму батькові — відомому в області священикові, закінчив Київську духовну семінарію і зараз є настоятелем приходу в Ямполі.

«Про братів наших менших написано чимало, але випадок, котрий стався зі мною, справив на мене виняткове враження.

«...Прочитав твого листа у «Радниці» за 2 лютого, де ти скаржилася на «терор» брата– «зека». Дуже важко зарадити твоїй біді. Спасіння від таких людей одне — тюрма. Іншого ефективного виправного закладу ми ще не придумали.

Як відомо, одна з десятьох була заповідь про перелюбство. І мовою Біблії словосполучення «громадянський шлюб» (не плутати зі шлюбом, зареєстрованим в РАЦСі), (як і взагалі секс поза законним шлюбом), перекладається як «блуд» (один з найтяжчих гріхів). Раніше звичайною мовою це називалось «співмешкання» (російською — «сожительство»). А тепер, щоб це не різало слух, придумали таке м’яке формулювання: «громадянський шлюб». Ніби і шлюб, і ніяких проблем і зобов’язань...

Якраз на святого Андрія (13 грудня) Віктор Ющенко у 2001 році відвідав Вінниччину, завітав у Дружелюбівську школу. І згадав про Тетяну Вовчук, колишню вчительку біології Дружелюбівської школи, що у Калинівському районі.

«Здрастуйте, редакціє! З великим сердечним вітанням пише до Вас Тетяна. Наболіла тема змусила мене написати Вам цього листа. Справа у тому, що я важко хвора. У мене розсіяний склероз, і ця хвороба у мене прогресує з неймовірною швидкістю. Хворію я чотири роки, а за цей час вже прикута до ліжка, маю II групу інвалідності. Живу я у Вінниці з батьками, які дуже переймаються моєю бідою — мені ж лише 23 роки. Я була одружена. Але як тільки захворіла і чоловік дізнався, що у нас не буде дітей, він мене покинув. Я дуже важко перенесла наше розлучення, і після того в мене стала прогресувати хвороба. У мене багато складних проблем, але мало хто мене зрозуміє і поспівчуває мені, і підтримає. Я пишу цього листа, а сльози душать, течуть по щоках... Я запитую у Бога: «Чому я?». У 20 років я мріяла, що вилікуюсь, будувала плани на майбутнє, мріяла мати дітей, чудового чоловіка і бути гарною дружиною і матір’ю. А результат – інвалідність.

«Держава не забезпечує лікарні коштами в необхідному обсязі. Хворих дуже хвилює питання – скільки треба платити за кожну медичну послугу, процедуру, укол тощо?

«Олександр отримав пропозицію на рік поїхати у миротворчу місію з достойною платнею. Марина з сином залишились в Україні, доки Сашу годуватиме та забезпечуватиме держава.

До редакції звернулась 86-річна Катерина Климівна, яка розповіла, що її власний син знущається над нею

«Останнім часом все більше людей стикаються з тим, що лікарі виписують їм дорогі ліки, які можна було б замінити дешевшими. Річ у тім, що деякі лікарі мають «негласні» угоди з певними фармацевтичними компаніями.

Івану Івановичу Зайцю — 84. Але, незважаючи на такий поважний вік, його можна побачити з онуком на ранковій пробіжці, поспішаючого на пари в університет або на річці, де взимку він як справжній морж із задоволенням пірнає в ополонку. Донедавна професор Заєць кожного літа виїжджав із своїми студентами на археологічні розкопки. А вільний час він віддає науці — тільки за останні роки в нього вийшли 4 монографії, в тому числі повість-спогади «Далеке і близьке», та понад 120 наукових праць.

Читаючи «Подільську радницю», досить часто натрапляєш на прохання про допомогу. І вона справді необхідна, якщо людина пише про свою біду. Кожен сподівається отримати її одразу, як пігулку від головного болю. Однак радників буває багато, а їхні поради не завжди дієві або й взагалі вам не підходять.

Занедбані, зруйновані історичні пам’ятники — на жаль, не всі, а тільки деякі, — сьогодні відбудовуються. Засяяла свіжими фарбами відновлена церква Різдва Пресвятої Богородиці в с. Печера Тульчинського району, яку в народі називають «козацькою». Дерев’яна споруда, зведена, за технологією ХVIII століття, без єдиного гвіздка, розпочала нове життя.

«...Загін Іслам-бея віз здобич: пограбували не одне подільське село. Вози тріщали від добра, в рабство взяли багато молодих невільників та вродливих бранок. Буде кого продавати. Особливо милувала око Настя, яку бей віз спеціально як подарунок ханові.

Ця історія трапилась днями і мала неабиякий резонанс серед мешканців приватного сектора одного з мікрорайонів Вінниці. Бо як тут не «ахнути», коли прийшли сповістити людей про похорон. А там у них і застали живого «небіжчика», котрому вже замовили труну.

«Здрастуйте, дорога редакціє! Передплачую вашу газету досить давно, але звертаюся вперше. Мені потрібна ваша допомога. Вибачте, якщо моє прохання здасться абсурдним, але постарайтесь зрозуміти мене. Я просто не знаю, до кого мені ще звернутися.

«Доброго дня, «Подільська раднице»! Прочитала у номері за 22 грудня 2004 року статтю «Секс. 9 причин, щоб зайнятися цим одразу». Заголовок мене дуже вразив, тому що я не відчуваю того, що відчувають інші, займаючись любов’ю. Мені 25 років, а я до цих пір не знаю, що таке оргазм. Порадьте, що мені робити. Може, потрібно пити якісь таблетки?

«Чоловік зрадив мене з невісткою, вона від нього народила.

Головна сторінка | Про нас | Price-list | Архiв | Форум | English