У 14 РОКІВ АНАТОЛІЙ, ГРАЮЧИ У "ШАРІКИ", СТАВ ПЕРШИМ І ОСТАННІМ ЧЕМПІОНОМ СРСР З БІЛЬЯРДУ. Зараз чоловікові - 65
Маленькі металеві кульки, які рішуче залітали у лунки від удару старших хлопців довжелезною палицею... Це найяскравіший спогад 65-річного Анатолія Маліванчука. Того далекого дня він і закохався у більярд. А через 5 років підлітка частенько викликав до себе перший секретар райкому партії. «Якщо хтось обіграє цього пацаньонка, тоді я погоджусь на гру», — казав своїм гостям.
А пацан обігрував дорослих дядьків «всуху». Неймовірно, але про синове хобі батько, котрий очолював Шаргородське підприємство механізації сільського господарства, не знав нічого. Не менш дивно і те, що під час виробничих зустрічей, які закінчувалися «п’ятим питанням» і зазвичай грою у більярд, Маліванчук-старший жодного разу навіть не взяв до рук кий. І це при тому, що підприємство купило більярдний стіл з кістяними кулями.
Тоді Анатолій крав у батька ключі з кишені. Пізно вночі, коли батьки засинали, оминаючи сторожів, прокрадався до заповітного залу. Грав аж до ранку. Інколи навіть засинав просто на столі.
Під кукурікання півнів, коли повертався додому, біля дверей Анатолія з качалкою чекала мати. Вже потім дотепний хлопчик придумав, як її обдурити. Перед хвірткою він знімав штани і заходив у будинок, наче тільки що виходив «до вітру».
Коли Анатолій Іванович навчався в енергетичному (нині політехнічному) технікумі, після одного з навчальних тижнів він повернувся додому. Мати зібрала попрати його речі. Коли вивертала кишені, то звідти випало більше 600 рублів! Виявилось, що ці гроші Анатолій виграв у «гастролера» з Києва. Інший яскравий спогад: він, хлопчисько, грає з «грозою» вінницького більярду у Будинку офіцерів. На дошці був написаний рахунок — 17:00. Один з чоловіків підійшов до Анатолія.
– Бідний малий! Співчуваю тобі! — промовив.
– Чому це ви мені співчуваєте? Краще пожалійте цього дядю. Рахунок в мій бік, — відповів хлопчик.
Після блискавичної перемоги до переможця підійшов дідусь:
– Послухай мене, старого єврея дядю Ісака, — говорив чоловік. — Давай співпрацювати. Я буду проплачувати твою гру в салоні, а гроші, які ти виграватимеш, ми будемо ділити навпіл. Будеш слухати мене, будеш великою людиною!
Але хлопчик був вихований в комуністичному дусі. Від пропозиції відмовився. Його не спокусили навіть гастролі по Союзу. Лише коли почав працювати, їздити у робочі відрядження, то грав у різних містах. І завжди перемагав. А якось...
– Що ти там робиш у своєму Шаргороді? У Києві більярд-спорт процвітає, а ти...
Так по телефону до нього звернувся чемпіон світу з «американки» Ярослав Вінокур: «Негайно приїзди! У Києві планується перший чемпіонат СРСР з «Московської піраміди-1991». Тебе ж ніхто не обіграє!!!» В ньому брали участь 57 найсильніших більярдистів від Владивостока до Калінінграда. Та лаври переможця отримав 45-річний чоловік з маленького містечка на Вінниччині.
З Києва він зателефонував додому. Слухавку взяла мати.
– Поздоровляю тебе! Тепер ти — матір чемпіона СРСР!
За 15 років не було такого чемпіонату, в якому б не брав участь Анатолій Іванович. І завжди більярдний геній входив до трійки лідерів. Він — шестикратний чемпіон України, бронзовий та срібний більше 20-ти міжнародних турнірів. Пощастило навіть обіграти чемпіона світу Ярослава Вінокура.
Сьогодні Анатолій Маліванчук разом з дітьми має більярдний зал і невеличкий бар при ньому.
– Коли я привіз додому «Лукашенський стіл» (так жартома називаю приз з Білорусі), то виникла ідея відкрити більярдний зал. Нещодавно просто пограти прийшов один підліток. Я поспостерігав за його грою і виявив здібності. Вирішив з ним займатися. За кілька місяців тренувань Богдан Корячківський, обігравши усіх, став першим серед молоді Вінниччини. Сьогодні мене запрошують очолити обласну більярдну школу. Мої діти не дуже цікавляться більярдом. Хоча, сподіваюсь, що онуки підтримають моє уподобання. Старша онучка зараз закінчує 4-й клас. Я бачу, що в неї непогано виходить. Якщо буде тренуватись, я зроблю її чемпіонкою світу.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =