Середа, 16 березня 2005 p.

«Тільки через два роки, будучи одруженою, я змогла завагітніти. Декілька місяців лежала на збереженні. У мене були важкі пологи. Народилась дівчинка, лікарі сказали, що вона була обвита пуповиною, тому її поклали в палату інтенсивної терапії. Я чекала, проте дитину мені так і не приносили.

Нарешті на мої запити та прохання принести дитину сказали, що у неї хвороба Дауна. Я запитала у лікарів, чи є у неї руки, ноги? І подумала, що, слава Богу, немає ніяких каліцтв. Генетик з Центру планування сім'ї сказала мені, що моя дитина не буде ні говорити, ні ходити, не буде нічого відчувати, лежатиме як колода і буде дивитись в одну точку. Та й проживе не більше року, бо в неї двосторонній порок серця. Все це генетик говорила при моїх батьках, і тиснула на мене, щоб я залишила дитину. Тільки на третій день після пологів я зуміла побачити свою донечку, крадькома дісталась у палату, де вона лежала. На мій погляд, вона виглядала, як всі новонароджені. Коли заввідділенням дізналась, почала на мене кричати, мовляв, мені ніхто цього не дозволяв. Та невже мамі, котра народила дитину, необхідно питати в когось дозволу, щоб її побачити? І яке право мали лікарі розлучати мене з дитиною?

Коли ж я просила їх поставити остаточний діагноз, мені сказали, що і так все видно. В ті дні я була сама не своя і підходила до всіх лікарів та медсестер, щоб порадили, який зробити вибір. Одна з них заборонила мені відмовлятись від дитини. А мій дільничний гінеколог попередив, щоб я не дала зробити зі своєї дитини піддослідного кролика.

Мій чоловік, так само, як я, не міг повірити, що діагнози правдиві. А 14-літній брат сказав, що якщо відмовлюсь від дитини, то йому не сестра. Проте генетик і лікарі переконали моїх батьків. І вони сказали мені, що їм в сім'ї калік не потрібно.

Під тиском генетика, заввідділенням та батьків ми написали відмову. Дівчинку перевели в Центр матері та дитини. Коли я прийшла її навідати, лікарка сказала, що вона у нас нормальна дівчинка, просто буде відставати у навчанні, а такі дітки навіть лагідніші за здорових. Я вагалась, бо в голові звучали страшні слова, сказані лікарями, генетиком: «З неї будуть всі сміятись», моїми батьками: «Ти не зможеш з нею навіть вийти на вулицю».

Але через опікунську раду ми повернули собі дитину. Звертались з нею до психіатра. Він сказав, що на цю хворобу вона дуже хороша дівчинка. Сьогодні я не жалкую, що забрала свою дитину, хоча лікарі казали мені: народиш іншу. Це мій хрест. Дівчинка дійсно на свої 6 років не розмовляє цілими реченнями, проте все розуміє, сильно тягнеться до батька.

Проте мене і досі вражає, чому лікарі наполегливо просили мене відмовитись від дитини, ставили їй страшні діагнози, казали мені залишити її. Чи мали вони право вирішувати за мене, чи бути мені разом з власною дитиною, навіть якщо вона народилась з відхиленнями?»

Світлана, вінничанка

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com