Середа, 16 березня 2005 p.

Колись у дитинстві ми вірили в те, що тварини думають, дружать, розмовляють між собою, ображаються, точнісінько, як ми. Недарма ж наш класик Іван Франко написав про це чудову книжку «Коли ще звірі говорили».

Потім, подорослішавши, вчили, що у тварин — лише інстинкти, можна сказати, запрограмованість поведінки. Але коли любиш їх і спостерігаєш за ними день у день, мимоволі починаєш думати, що, в усякому разі, не лише інстинкт керує звірятами, що вони й справді якщо не все, то багато що розуміють.…

Днями пішли ми в гості до родичів. Тільки на поріг — аж назустріч нам кіт — такий собі рудий красень з білою «манішкою» і біленькими панчішками на лапках. «Це наш Кузя, нудьгує він у квартирі, бо звик влітку по двору бігати, але ж холодно, не хоче виходити». Кіт щось промуркотів і поважно пішов у кімнату, потім вискочив на шафу і почав уважно вдивлятись у вікно. Час від часу він витягував шию, нашорошував вуха, зазираючи за шибку, потім знову лягав.

- Білочку, свою подружку виглядає! — пояснили господарі.

Я подумала, було, що жартують, але виявилось, що рудий кіт і справді заприятелював з … рудою білкою.

- Ото майже щодня вона вискакує звідкись з дерева на антену і щось цокоче йому, а він їй через шибку відповідає. Ще й лапки через шибку один одному «потискують». Чи це наш Кузя всіх білочок любить, чи його подружка з Медвежого Вушка до нього примандрувала...…

І далі я почула ще одну неймовірну історію, хочете — вірте, хочете — ні.

Якось ішов сусід хазяйки кота на роботу і раптом побачив, що серед дерев (неподалік росте невеликий лісок) миготить якась руда пляма: вгору — вниз, вгору — вниз. Придивився і очам своїм не повірив — кіт Кузя грався з білочкою. Вона перестрибувала з гілки на гілку, з дерева на дерево, а котові ж треба злізти донизу, перебігти по землі до іншого дерева, вилізти по стовбуру. А білочка чекала. Посидять-посидять на гілці, про щось «розмовляючи», і знову білка стриб! — і на другому вже дереві. А кіт знову злазить з дерева, біжить до другого і знову … видряпується до білки.

З півгодини спостерігав за їхньою грою чоловік, аж на роботу запізнився. Так і пояснив — просто не міг відійти, таке було цікаве видовище!

То як, може, і ви погодитеся, що наші брати менші не так вже й відрізняються від нас, людей?

Лiдiя ЮРЧЕНКО, Вінниця

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15, 16, 18, 21

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com