Газета "Подільська радниця" (м. Вінниця, Україна)

Для самих породіль все не так і страшно. «Домашні» пологи в селах під Уладівкою останнім часом досить популярні. Так народило вже троє жінок. Чесно кажучи, в місті не кожного дня таке трапляється...

«Попросила чоловіка розрізати пуповину, а він мало не зомлів»

- Розійшлась з першим чоловіком і залишилась сама з двома хлопчиками, — розповідає Галина Шевчук з Іванополя. — В селі жінці самій важко, посватався до мене молодший на два роки, одруженим не був. Кожен чоловік хоче бути батьком, почав мій просити мене, щоб народила йому дитину. Ще коли лежала вагітною у лікарні на збереженні, то мені не вистачало їжі в лікарні. Просилась тоді додому, бо господарство, діти. Якось хотіли піти раніше з лікарні. Боялись з дівчатами пропустити останній автобус на Уладівку. У мене тоді сім місяців вагітності було.

Спізнились, і довелось діставатись з Літина до села пішки... А цього року завагітніла хлопчиком і вирішила до лікарів не звертатись, бо в селі це велика розкіш — лежати в лікарні.

Цього разу медсестри на медпункті дізнались від людей, коли вже живіт стало видно. Приїхали до мене лікарі, почали вмовляти, щоб я стала на облік. У мене був дев’ятий місяць, привезли до лікарні «швидкою», хотіли залишити. Тут я дізналась, що моя мама хвора. Відрядила до неї чоловіка. А сама почала проситись у лікарів, щоб відпустили приглянути за дітьми та господарством. Мене попередили, що оскільки вже не перші пологи, то не встигнуть довезти на «швидкій» до Літина.

А сталось ось що: в неді-лю раненько я пішла поратись по господарству, аж раптом схопило. Коли чоловік надійшов, я вже народила хлопчика. Треба було перев’язати пуповину. Попросила його принести ножиці, нитки. А він злякався, розгубився, руки трясуться. Мені ж не було коли лякатись. Чоловік гукнув «швидку», і мене відправили на Літин. А коли у нас ще одна жінка народила вдома, то люди сміялись, що я нібито приклад подала.

«Тьотю, йдіть, бо мама сильно кричить...»

– Вночі хтось постукав у двері, відкриваю, на порозі двоє сусідчиних дітей, — розповідає Олена, сусідка іншої породіллі з Уладівки-2, — говорять: «Йдіть, бо мама дуже кричить». Приходжу, ці діти також кричать при свічці, бо світло їм відрізали за несплату. Немає ні простирадла, ні пелюшок. Вони бідна сім’я. Я пішла, взяла вдома своє, постелила. Та дівчинка якось плюхнулась туди. Така цупка була, ще й видиралась. Приїхала «швидка», лікар перерізав пупок... Відвезли її на Літин... Коли зібрались провідати її з чоловіком, нам сказали, мовляв, ця дівчинка померла. Але що там сталося насправді — не знаю.

– Я не очікувала, звичайно, що так вийде, бо мала народити пізніше, — розповідає Наталя, породілля. — Якусь хату обікрали, а на мене звернули. Чоловік ще говорив міліції: «Ви хоч не бийте, бо вона вагітна». Мені не віриться, що дівчинка померла. Кричала гарно, коли народилась. Мені мали її показати, дати довідку про смерть. Але нічого цього не було. І люди сказали: «Не може такого бути, що вона померла...»

«Швидку» не впустили, бо справились самі...

Останню з уладівських «домашніх» породіль нещодавно привезли з Літина. Коли розпочались перейми, батьки жінки викликали «швидку». Проте, як стверджують лікарі, ті не впустили їх до хати. На ранок довелось брати представників влади, щоб забирати породіллю до лікарні:

– Ця жінка з Матяшівки проходила обстеження у Літині, взяла декретне, — розповідає акушерка Уладівської дільничної лікарні Зоя Коляденко. — Чомусь батьки породіллі викликали не нашу, а літинську «швидку». Самі до лікарів не вийшли. Потім сказали, що не бачили, як вона приїздила. Ми взяли представника з сільської ради. Батько породіллі сказав, що не пустить нас. Ми наполягли на своєму. Коли зайшли, побачили, що батьки вже самі все зробили. Що там говорити, коли у перших пологах ми передчасно завезли цю жінку в лікарню, а вона серед ночі втекла і прийшла додому пішки.

Ось що розповіла мама породіллі:

– Мали забирати її на збереження. Але вона не пішла. Звечора у неї стало боліти. Спочатку думала, що щось з’їла. А о 12-ій годині почалось. Був чоловік, я та її старша дівчинка. Тоді я дуже злякалась, мене перетрясло. Це тепер я вже спокійна, бо обійшлось. Ніякого досвіду я не маю, просто працювала коло худоби... На другий день її забрали до Літина. Дитина народилась гарненька, довгенька така дівчинка. Лікарі лише сказали: «От баба — сама геть і зав’язала»...

«Якщо жінка не йде до нас, ми йдемо до неї»

– Жінка, що в Уладівці, не хотіла ставати на облік, — продовжує Зоя Коляденко. — Ми дізнались, коли у неї вже був великий строк. Завезли на обстеження. Пропонували лягати в лікарню, але вона категорично відмовилась. Сказала, що вдома корови, чоловік кудись їде. А «швидку» викликала, коли вже народила.

– Ще одна породілля взагалі народила раніше. Один хлопчик у неї біля матері. Інші двоє навчаються і живуть в Іванові. Просили її: «Наталю, пройди обстеження, треба з’їздити в Літин». Але так ми її і не бачили. Зате ходить по селу з подругою, котра ніде не працює, випиває. Ці жінки знаходять сто причин, щоб не їхати і не обстежуватись. Звичайно, коли вагітні не йдуть до нас, ми йдемо до них: дивимось, обстежуємо. Коли пологи, мусимо надати першу невідкладну допомогу. Але в основному відправляємо їх раніше у Літин.

Ситуацію з «домашніми» породіллями пояснив Віктор Мовчанюк, головний лікар Уладівської лікарні:

– Пологи приймались у нашій дільничній лікарні, ще коли населення було 15 тисяч чоловік. Зараз в Уладівській зоні проживає до 5 тисяч чоловік. І на 2 тисячі жінок відкривати пологове відділення поки що нерентабельно. Сьогодні 90% пологів -патологічні. А для цього потрібні спеціальне медобладнання, лікарський склад. Жодного права примусити вагітну пройти обстеження ми не маємо. Є жінки, котрі категорично відмовляються від госпіталізації. Звичайно, проблема таких пологів — соціальна: безгрошів’я, недостатнє харчування.

Коли верстався номер, стало відомо про ще одну жінку, яка народила вдома. Проте, зважаючи на серйозний ризик таких пологів, лікарі радять з цим не експериментувати. А поки що уладівських породіль береже сама природа...

Марина ПУЗДРЕНКО

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк: №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10

Середа, 30 березня 2005 p.