Газета "Подільська радниця" (м. Вінниця, Україна)

Сьогодні 11-річна Галинка, яку провидиця з Житомирського монастиря назвала «світлою дитиною», шиє оригінальні м’які іграшки. За рік її колекція виросла до 168 „ «пухнастиків».

Зачарування, ейфорія, подив... Змішані почуття охопили мене після відвідин персональної виставки м’якої іграшки Галини Крюк, яка нещодавно проходила у Вінницькому міському Палаці дітей та юнацтва. Ще б пак, адже автором яскравих пухнастих звірят та інших м’яких шедеврів виявилася... 11-річна дівчинка, учениця 4-го класу 26-ї школи. Світло ніби аж струмує з неї. Оце світло, а ще Віра в Бога і тримають її на ногах.

Сьогодні 11-річна Галинка, яку провидиця з Житомирського монастиря назвала «світлою дитиною», шиє оригінальні м’які іграшки. За рік її колекція виросла до 168 «пухнастиків».

- Галинка народилася дуже хворою, — розповідає мама дівчинки Людмила Валентинівна. – Діагнози дуже страшні. 3 роки лежала паралізована. Шість складних операцій перенесла. А оскільки медицина у нас «безкоштовна», то змушені були продати будинок. У 7 років Галинка таки пішла своїми ногами, але вже ні будинку, ні меблів, ні машини у нас не було. Купили хатину у селі на одну кімнату, чоловік, по суті, дитя асфальту, у 40 років вивчився на тракториста і пішов працювати у місцеве господарство. Бо ж треба було рятувати найменшу дитину, а ще дати раду двом старшим. На такого батька молитися треба!

Коли Галинці стало краще, сім’я переїхала назад до Вінниці, зараз Крюки мешкають у найманій квартирі.

...Ця сама наймана квартира завдяки Галі перетворилася на... казку. Так-так, адже скрізь – на стінах, на стільцях, на дивані – зайченята, дельфіни, слоненята, їжачки...

- Батько наш, — продовжує Людмила Валентинівна, — якось як приїхав, 3 місяці не був вдома (Ігор Станіславович на заробітках в Росії) – аж розгубився. Знаєте, ці іграшки у Галинки як з-під конвеєра вилітають. За цей рік, ми порахували, Галинка пошила 168 іграшок. (Хоча ця цифра може бути неточною. Адже навіть коли ми розмовляли, Галинка шила нову іграшку – єнота – і вже навіть припасовувала до тулуба голову – авт.). Перший керівник гуртка Майя Прокопівна Малєєва одразу розпізнала у неї хист. Бо якщо інші діти довго морочилися над простими вишеньками, то Галинка почала свої університети з великого зайця. Слід зазначити, що коли вона шиє, у неї притуплюється біль. Якось вночі вона прокинулася від болю і... почала шити. За кілька годин пошила сніговика і заснула.

За словами матері, Галя шиє дуже швидко. Щоправда, це хобі не з дешевих. Скажімо, лише на одне хутро для іграшкового слона завбільшки 70 см довелося викласти 90 грн. Загалом же щомісяця на усі ці носики, оченята, хутро, наповнювач йде близько 300 грн.

- Враховуючи нашу ситуацію, мабуть, доведеться кидати цей гурток. Це буде дуже боляче для Галинки, адже це її життя. Та й могло б стати її професією у майбутньому. Але кошти... Залишається лише мріяти про спонсора.

- А продавати іграшки не пробували? Адже вони дуже оригінальні, у магазині таких не купиш.

- Ой, з бізнесом у нас, ну, ніяк не складається. Якось вирішили спробувати. Галя була не проти. Продали бегемота, причому за безцінь, всього за 10 гривень, так, щоб лише за хутро повернути. Бачили б ви, як Галя переживала, стільки було сліз і горя! Сама не своя ходила. Довелося забирати іграшку назад. Дивна річ: дарує без жалю, а ось продавати не може. Та й, знаєте, існує закон, що забороняє це. Продаж Галинчиних витворів може трактуватися як експлуатація дитячої праці.

...Я дивилася, як вправно Галинка орудує голкою, і дивувалася. Яка сила волі! Не дивно, що їй навіть запропонували навчати цьому ремеслу діток, які на візках. Власне, Галинку помітили вже давно. Однією з перших офіційних нагород, які вона отримала, стала премія від мера Вінниці О. Домбровського, яку він їй вручив на Міжнародний день захисту дітей.

— Це було 30 гривень, — пригадує Галя. — Я так тоді хвилювалася. Меру я подарувала зайчика, пошила за один вечір.

Сьогодні Галя вже «титулована» особа. На її рахунку перемога на міському конкурсі народної творчості для дітей з обмеженими фізичними вадами. До речі, ця виставка запам’яталася дівчинці тим, що, крім диплома переможця (1-е місце), представник з Корпусу миру вручила їй ексклюзивну фарфорову ляльку. Згодом – першість на обласному фестивалі творчості і талантів дітей та молоді з функціональними обмеженнями «Повір у себе». А оце перед Новим роком знову чергова перемога на конкурсі на приз «Сірого Кота». Галя представляла на ньому Кота у чоботях. Кіт і справді вийшов гарний, Галя працювала над ним під керівництвом учительки Людмили Малєєвої майже 2 місяці. Хутро для нього знайомі висилали аж з Далекого Сходу. Прямо на виставці за нього давали 100 грн. А після персональної виставки у Палаці дітей та юнацтва дівчинці запропонували виставити свої роботи і у музеї МВС.

Коли я запитала Галинку, чи має вона якусь улюблену зі своїх іграшок, вона по-дорослому відповіла:

- Але ж вони усі мої. Я не можу любити якусь іграшку більше, а якусь менше.

- Але ж, мабуть, мрієш пошити ще якусь?

- Дуже хочу пошити велику панду. А ще мені подобаються леви, тигри і пантери. Я обов’язково колись їх пошию... Татко вже навіть попривозив мені книги з викройками.

У цієї дівчинки справді є Божа іскра. Перша учителька Майя Прокопівна написала їй: «Твори добро, радуй таких же деток, как ты. Красота великого — в малом. Да хранит тебя Господь».

– Торік, — каже мама Галі, – Майя Прокопівна організувала для гуртківців поїздку до Житомирського монастиря. Діти вітали з Різдвом насельниць монастиря та матушку Рафаїлу. Жінка – унікальна. Адже у крихітному (вона заввишки всього-на-всього 57 см, вроджена карликовість) і кволому тілі – величезна сила духу. Ще матушка Рафаїла – провидиця. До неї їдуть навіть з-за кордону. Так ось вона сказала, що Галинка – світла дитина, і навіть подарувала їй срібний перстеник. А ще сказала, що її можна вилікувати. Ми дуже сподіваємося на це.

Віра вилікувати Галю у сім’ї зросла ще більше після того, як їх запросили у Петербурзький інститут Військово-морської академії на консультацію. Виявляється, вони володіють якоюсь новітньою методикою лікування. Але для цього, знову ж таки, потрібні кошти.

Кажуть, своїм улюбленим дітям Бог завжди дає важкі випробування. Так воно, мабуть, і є. Принаймні, Галинка ніколи не лягає спати, щоб не помолитися. А кожен новий день починає також з молитви. І якби це було можливо, то вона б і Небесному Батькові подарувала свою іграшку.

Iнна ЧЕРВIНЧУК

Якщо ви хочете допомогти дівчинці, звертайтесь до редакції.

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк: №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15

Середа, 13 квітня 2005 p.