Протягом п'ятнадцяти років Степан Олексієнко, вінницький просвітянин, створював власну колекцію з картин козаків Мамаїв. А що з цього вийшло — можна переконатись, оглянувши тридцять картин з виставки «Козак Мамай», що експонуються в світлиці музею Михайла Коцюбинського.
Доробок картин козацької теми дійсно вражає, а подвижницька робота Степана Володимировича викликає захоплення.
Образ козака-лицаря, оборонця землі по-різному інтерпретується художниками: то він мрійливий і звитяжний, зосереджений і непіддатний ніякій силі, як це на картинах Віктора та Дмитра Олійників, то іронічно-веселий, начебто його зображували для розваги, в картинах Олександра Ковальчука та Сергія Слизя. Деякі картини на перший погляд здаються створеними на замовлення колекціонера, але й вони несуть міцну традицію, чіткий зміст народної культури в такому виді мистецтва як народна картина.
Народна картина «Козак Мамай», поширена по всій Україні і найбільше улюблена народом, являє собою збірний образ козацької стихії, власне, образ козацького Духу, образ цілого народу впродовж багатовікової історії. Козак Мамай уособлює риси славного українського козака-характерника, який не лише спритно володів шаблею та списом, а й міг перепливати чайкою на мілині, довго просиджувати у воді, дихаючи через очеретину, згинати металевий прут, орієнтуватися по зорях. Козак Мамай завжди був охочим прийти людям на допомогу.
Сміливий і непереможний, багатобарвний і піднесений у душевній чистоті і внутрішній величі — таким зображено козака Мамая на картинах Миколи Боднаря, Михайла Бабія, Леоніда Гринюка. Підібгавши ноги, мудрий лицар грає на бандурі, поруч нього — баский кінь, дерево, а на гілках дерева розвішена зброя.
Добродій Степан оповідає, як важко йому іноді переконати художника в здійсненні відповідного сюжету, тонкощах атрибутів козака, щоб картина по-справжньому мала не лише мистецьку якість, а й етнографічну цінність. Дуже важливо вкласти у картину всю свою душу, до того ж неодмінно пам'ятати, що в твоїх руках — не якась там еклектика, мазанина, а справжній мистецький твір, бодай несміливий попервах в техніці живопису, зате щирий, виконаний найпростішими штрихами народного художника. Для Степана немає другорядного твору: кожна картина щось важить, бо більшість художників — це його друзі, а картини, виношені довгими роками — як часточка душі. Степан й досі переживає ту радість, яка заполонила трепетне його серце відчуттям своєї, бодай навіть уявної, причетності до творчості художників.
Колекціонування картин — це ще не все, на що здатний Степан. Хапається за все: збирає книги, газетні статті про козака Мамая, пише вірші, гарно співає. Маленьку книжечку при сприянні благодійного фонду «Довіра» «Христові дари» вдалося видати досить великим тиражем — у 50 тисяч примірників.
Степанові Володимировичу уже більше п'ятдесяти. Його доля подібна до героя-козака. Незалежний, живе сам по собі. Завжди спокійний, добродушний, але й спуску не дає, коли відстоює правоту, має чітку свідому позицію. Не в ладах із владою, але й опозиції від нього дістається. Уся вінницька просвітницька еліта його знає, поважає і підтримує його подвижницьку роботу, бо його чергова мистецька акція допомагає нам, особливо дітям, розібратись у повсякденному житті і в національному самовизначенні. Такі мистецькі твори формують патріотів своєї землі, свого народу.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =