Газета "Подільська радниця" (м. Вінниця, Україна)

Він: «Не я батько цієї дитини»

Вона: «Чому ж він відмовляється від експертизи ДНК?»

Переді мною — стоси судових документів. У них доля трирічної Насті. Її мама намагається стягнути аліменти з чоловіка. Він – відмовляється, каже, що то не його дитина і не його жінка.

Як і у кожному конфлікті, тут є дві правди. І як завжди – одна істина. Тільки часто буває, що істина показує своє обличчя через деякий час. Ніби дає можливість двом віднайти її самостійно. Отож, поки йдуть пошуки істини, дамо висловитись.

Розповідає Юлія Паламарчук:

- Микола Андрійович відомий у нашому місті гінеколог. Коли ми познайомились, у мене була донька від першого шлюбу. З чоловіком ми не жили, але не були розлучені. З липня 2001 по жовтень 2002 року ми з Миколою жили разом, вели спільне господарство, проживали то у його хаті, то в моїх батьків. 22 квітня 2002 року у нас народилась донька Анастасія. І Микола, оформляючи документи на дитину, визнав себе батьком. Але через півроку наші стосунки зіпсувались. Я подала до суду про стягнення аліментів з Миколу, бо він почав відмовлятися від батьківства. З того часу ми побували у всіх судах – районних, обласних, Апеляційному і Верховному. Він погодився на експертизу, яку проводили у Вінниці, де сказали, що є вірогідність його батьківства. І порадили провести експертизу ДНК. Але Микола надав суду документи, що на даний час він не може бути батьком, але ж завагітніла я три роки тому. Микола відмовляється від експертизи на ДНК, каже, що у нього немає на це грошей.

Я намагалася створити з ним сім’ю три роки, але у нас не вийшло.

До речі, Микола Андрійович має два паспорти з двома різними роками народження. В суд він надав паспорт з 1944 роком народження, а у загс, для реєстрації дитини – паспорт з роком народження – 1949.

І якщо навіть зараз суд винесе рішення про стягнення аліментів, то не буде можливості правильно оформити документи. Для цього потрібно знову йти в загс і переписувати свідоцтво про народження. Зараз правоохоронні органи вирішують, чому у нього два паспорти.

Ось що розповів у редакції Микола Андрійович:

- Колись я врятував Юлю, “витяг” з того світу. І вона на знак подяки почала приходити до мене, дякувати, пропонувала відсвяткувати це її друге народження. А якось сказала: «Я полюбила тебе», - і запропонувала жити разом. У нас зав’язались стосунки. На той час я вже третій рік жив один. Хотів створити з нею сім’ю, але Юля на той час не розлучилась з чоловіком, вона і зараз перебуває з ним у шлюбі. Це підтверджує те, що вона і не збиралася одружуватись зі мною. Тому ми з Юлею ні в зареєстрованому шлюбі, ні в фактичних шлюбних стосунках не перебували, а тільки час від часу зустрічалися. Коли народилась дівчинка, я погодився записати її як свою, бо вважав, що дитина може бути моєю.

Але якось Юля відкрито заявила мені, що я не є батьком дитини, але оскільки у свідоцтві записаний батьком, то нікуди від неї не дінусь і буду платити аліменти. А ще сказала, що коли вона почала ходити до мене, то вже була вагітна. Тоді мені стало зрозуміло, навіщо вона все це влаштувала.

Мені пропонують пройти дослідження на ДНК, але ж це коштує великих грошей, я не маю такої можливості. І чому я маю відповідати за чужу дитину? Якщо Юлія хоче довести це, то нехай сама і оплачує процедуру. Вона мене просто використала. А я хотів створити з нею сім’ю.

Вислухала Iрина СТЕПЧУК

На чиєму ж боці правда? Може, оціните ви, шановні читачі?

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк: №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

Середа, 13 квітня 2005 p.