| |||
ПРИЗ читацьких симпатій ![]() Вікторія ![]() Дмитро
Архив д а й д ж е с т а
E-mail: chanel33@vinnitsa.com Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД. Виходить українською та російською мовами. Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора. Правове обслуговування - Світлана Чернюк. При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове. Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 = |
"У ВАС ХЛОПЧИК ІЗ ПАТОЛОГІЄЮ. У НЬОГО ВЕЛИКІ ЯЄЧКА", - Сказали мені у лікарні. Але я народила… здорову дівчинку"
Майже рік при редакції газети «33-й канал» діє літературна студія «Пектораль», очолювана викладачем кафедри російської літератури ВДПУ Михайлом Козловим. «Пектораль» об’єднала людей різних за фахом, за віком. Але усі вони обожнюють СЛОВО. Сьогодні ми пропонуємо читачам познайомитися з деякими творами літстудійців. І хоча не усі вони вражають фігурами вищого пілотажу у поетиці, зате написані від щирого серця.
«Про одруження однієї з найбагатших наречених Вінниці, про нове щасливе подружжя говорить все місто. Батько розповідає про народження внучки. Але ця щаслива історія має й інший бік. Бо залишена із двома дітьми перша жінка цього чоловіка — моя подруга.
Сьогодні 11-річна Галинка, яку провидиця з Житомирського монастиря назвала «світлою дитиною», шиє оригінальні м’які іграшки. За рік її колекція виросла до 168 „ «пухнастиків».
Це трапилось у одному з сіл Вінницького району. Коли у 1981 році знайомий у сварці вбив батька, хлопцеві ще не було й року. Виховували його мати і вітчим. У родині прагнули не говорити про вбивство, аби не травмувати сина. Але у селі знайшлись такі «добрі» люди, які донесли до його вух правду. Віктор, назвемо його так, начебто не збирався розправлятися з винуватцем смерті батька. Однак у хлопця збереглася образа на нього.
Масажист зі стажем Георгій Паньковецький знає про магію дотиків усе. За цей час через його вправні сильні руки пройшло близько 100000 (!) пацієнтів.
Заклики представників влади влаштовувати життя без хабарів не залишаться без наслідків, принаймні, є всі підстави вважати, що в країні нарешті збільшиться народжуваність. А все тому, що почнуть брати лише те, що не вважається хабарем — послуги, пільги і переваги, які не мають майнового характеру. Першість тут — за інтимними зв’язками, а далі — похвальні характеристики, виступ у пресі, надання престижної роботи тощо.
«Совість мене заїла, не можу більше мовчати. Більше 40 років ми дружили сім'ями з Андрієм Ш. і його дружиною Галиною, разом переживали горе і радість. Андрій — хрещений батько моєї старшої доньки, Галина — хрещена мати молодшої. Коли помер мій чоловік, Галя і Андрій не залишили мене в біді.
Лідія Миколаївна Нафікова не могла прийти чи приїхати до мене в Ямпіль, бо вона доглядає свого чоловіка — інваліда першої групи. Живуть вони у Могилеві-Подільському. Вона безліч разів дзвонила і просила приїхати. Приїхав. Побачив те горе...
Протягом п'ятнадцяти років Степан Олексієнко, вінницький просвітянин, створював власну колекцію з картин козаків Мамаїв. А що з цього вийшло — можна переконатись, оглянувши тридцять картин з виставки «Козак Мамай», що експонуються в світлиці музею Михайла Коцюбинського.
«Мені було вже 32 роки, і я нарешті завагітніла. Це була пізня і дуже бажана дитина. Нам з чоловіком було все одно — хлопчик чи дівчинка. Ми б однаково любили нашого малюка. На 5-му місяці вагітності на УЗД у державній клініці нам сказали, що буде хлопчик.
«Завтра настане найщасливіший день мого життя», — думала Іра. Всі свої двадцять років вона мріяла про цей день: біла сукня, гості, квіти, і коханий хлопець, який стане законним чоловіком. Завтра вона вийде заміж.
Переді мною — стоси судових документів. У них доля трирічної Насті. Її мама намагається стягнути аліменти з чоловіка. Він – відмовляється, каже, що то не його дитина і не його жінка.
Неподалік шляху, що веде з Вінниці на Гнівань, над мальовничими берегами прадавнього Богу відкриваються залишки руїн давнього Черленківського замку, відомого ще з ХIV cтоліття. На жаль, нині навіть місцеві мешканці не можуть нічого певного сказати про походження цих руїн. Розкриємо вікову таїну Черленківщини.
Сегодня от многих приходится слышать, что мы счастливые люди – нам удалось своими глазами увидеть и ощутить дух революции, пробуждение сознания сотен тысяч людей. Революция выявила борьбу двух мировоззрений, двух миров – мира старого, отживающего и нового, нарождающегося в оранжевых лучах. Люди не просто выбирали того или иного кандидата. Они выбирали жизненную систему, ее методы и подходы – старые, антигуманные, преступные или новые, основанные на общечеловеческих ценностях.
Украинская баннерная сеть |