Газета "Подільська радниця" (м. Вінниця, Україна)

Напевно, навіть фашисти не так жорстоко допитували своїх жертв, як селяни із Тиврівського району. Шестеро механізаторів влаштували чотирьом приїжджим чоловікам нелюдське катування.

...Прийшовши вранці на роботу у тракторну бригаду СТОВ «Пилявське», що у Тиврівському районі, Микола хотів перевзутися. Але його кросівки як крізь землю провалилися. Пошуки взуття привели його до кімнати, де проживали прикомандировані порізники металобрухту. Тимчасові мешканці в той момент були відсутні. Тож чоловік без перешкод та дозволу зазирнув до однієї із сумок, і там побачив свої кросівки. Вирішив одразу не забирати, а прийти на «розборки» ввечері.

Приблизно о 21-й годині чотири порізники металобрухту повернулись на відпочинок. Наступного дня вони мали повертатись додому. Аж тут до них зазирнув Микола, а за ним — п’ятеро його колег. Вказавши на одну із сумок, Микола спитав, чия вона. Власником виявився мешканець Вороновиці Дмитро.

- То це ти поцупив моє взуття? – Кулак механізатора сильним ударом врізався у голову Дмитра.

- Я нічого не брав! Це мене хтось підставив! – виправдовувався чоловік.

- Тоді хто? — Микола пройшовся ударами по головах інших прикомандированих. — Даю п’ять хвилин на роздуми!

Після того, як за Миколою зачинились двері, підозрювані почали між собою сваритися. Кожен з них заперечував свою причетність до крадіжки.

Процедура з «п’ятихвилинкою» повторювалась тричі, після чого вже скривавлених чоловіків по черзі виволікали до величезної діжки з водою «покупатися». Занурювання не допомогло отримати жодного зізнання. Тоді Дмитра обв’язали під пахвами, обкрутили навколо горла ременем від комбайна. За допомогою лебідки підвісили на один метр над землею. Пізніше таким же способом шестеро механізаторів допитували інших порізників металобрухту.

Свідками «розборок» випадково стали двоє дівчат. Вони вблагали Миколу відпустити скривавлених Валентина і Сергія, щоб забрати їх у село. Але в руках катів залишалось ще дві жертви.

Жорстокій фантазії Миколи не було меж. Він взяв буханець хліба, проштрикнув ножем та наказав Дмитру та Юрію віджиматися над лезом. Механізатор навіть сам показав, як це треба правильно робити. Коли стомлені жертви не могли навіть поворухнутися, сильний кат знову їх побив. Зрештою, Дмитро зізнався, що вкрав ті кляті кросівки.

Отримавши зізнання, Микола наказав своїм жертвам від своєї ж крові помити підлогу. Чоловіки прибирали, а один з шести механізаторів бігав за ними з дзеркалом та показував їм відображення розбитих облич: «Ви наше село ніколи не забудете!» Юрію та Дмитру вдалося втекти. До ранку вони переховувалися на місцевому кладовищі.

- Шести механізаторам, які катували прикомандированих порізників брухту, суд виніс вирок, — розповідає помічник прокурора Тиврівського району Олександр Сікорський. – Їм призначено покарання від 2 до 6 років позбавлення волі. Дивно, але раніше ці пилявські механізатори як на роботі, так і в родинах характеризувались позитивно. У кожного з них власні багатодітні сім’ї. Ініціатору побиття – Миколі — нещодавно виповнилось 25 років. Невідомо, звідки у нього з’явилось стільки жорстокості. Чи насправді причиною розборок стали кросівки, так і не вдалося з’ясувати. Існує припущення, що між Миколою та кимсь із приїжджих порізників металобрухту існувала неприязнь. А що стосується решти засуджених, то до скоєння злочину їх підштовхнула горілка.

Аріна КАНТОНІСТОВА

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк: №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

Середа, 11 травня 2005 p.