Газета "Подільська радниця" (м. Вінниця, Україна)

Справою «чорних маклерів» у 2003-му наша, по суті, провінційна Вінниця прогриміла на всю Україну. Хід розслідування резонансного вбивства пенсіонерки Клари Александрової з метою заволодіння її квартирою тоді взяв під особистий контроль навіть колишній президент Кучма. Адже, як виявилося, покійна Александрова була не єдиною жертвою організованої злочинної групи. Квартирні шахраї за відпрацьованою схемою спровадили на той світ ще трьох одиноких вінничан.

Нещодавно суд виніс вердикт 5 злочинцям. «Мозковий центр» банди, до речі, жінку, засуджено до 15 років ув'язнення, вбивцю — до довічного ув'язнення, решту — на 3, 10 та 12 років позбавлення волі. Вирок, як бачите, досить суворий. Та, схоже, ніякі вироки та докори сумління не лякають тих, для кого головне в житті — легка нажива.

...Вінничанка Марія Бабчук розповіла в редакції не менш шокуючу, ніж вбивство Клари Александрової, історію. Жінка підозрює, що її 63-річного брата, інваліда, теж вбили заради квартири. Ось тільки доказів у неї бракує.

- Володя вже не один рік після розлучення з дружиною жив сам. Забезпечений був добре, бо тривалий час працював на Півночі, згодом мав свою фірму у Вінниці, пенсію мав пристойну. І хоча стосунки з донькою були дещо напружені, бо 33-річна Вікторія була наркоманкою і її позбавили батьківських прав, зате онуків Олежку та Настю — обожнював. Офіційно взяти опікунство над ними він не міг за станом здоров'я, але допомагав їм матеріально, їздив до них в інтернат. Коли ж Вікторія зникла (то взагалі ціла історія! — півтора року вона перебувала у розшуку, хоча знайшли її одразу. Вона померла на лавочці по Гоголя, захлинувшись рештками їжі. Дивно, що в міліції, а її там знали добре, не впізнали одразу), брат казав, що перепише квартиру на онуків.

Але у серпні 2002 року хтось із знайомих привів братові квартирантку, молоду дівчину, 25 років. Дивно, як Володя погодився, адже квартиру мав однокімнатну. Пожила Валерія у брата лише 2 тижні, як з ним стався інсульт. Після лікарні я забрала брата до себе. Але Володя усе рвався додому: дуже переживав, щоб його не обікрали. Поправившись, повернувся додому, був у доброму стані. Але через кілька тижнів «спілкування» з молодою квартиранткою знову захворів. Тим часом, як виявилося, Валерія встигла вийти заміж. Хіба не дивно: чоловік її наймав квартиру на 4-му поверсі, а вона жила у брата — на 3-му? А потім брат несподівано помер.

Ми стукали у всі інстанції, щоб розслідували його смерть, адже у нас підозра, що його «прибрали» заради квартири. Бо якось дуже оперативно у Валерії з'явився заповіт, згідно з яким вона була спадкоємицею усього його майна. Крім квартири, їй дісталося, згідно з описом майна, тільки одних килимів, золота, акцій у банку, меблів, побутової техніки на 46 тисяч гривень. Цікаво, що заповіт посвідчений державним нотаріусом «на дому у зв'язку з хворобою заповідача». Але ми вважаємо, що, швидше за все, брат писав той заповіт, будучи під тиском. Та й сусіди розповідають, що останнім часом він був дуже заляканий, поводився якось насторожено.

- Володимира таки спровадили на той світ, — переконана перша дружина покійного, Тамара Яківна, опікун Олега та Насті. — Ця Валерія, видно, ще та штучка. Казали, вона вже й закордонний паспорт наготові мала. Мабуть, аби швидко продати цю квартиру і замести сліди десь в Італії. Але ж тут ми з позовом про визнання заповіту частково недійсним і визнання права власності на 2/3 частини спадкового майна. Бо заповіт заповітом, але ж через ту Валерію ошуканими залишилися онуки покійного. А вони ж — єдині прямі спадкоємці.

Але і це ще не все. Ця ж квартирантка, увійшовши в довіру до сестри покійного, позичила у неї 1600 доларів на похорон. І хоча не витратила і копійки, бо усі витрати лягли на плечі рідних, тепер ще й подала до суду позов про визнання договору позики недійсним. Мовляв, її силоміць, із застосуванням погроз про фізичну розправу примусили підписати розписку у нотаріуса. Ну, ви таке бачили?

Якщо по справедливості, то заповіт мав би бути визнаним недійсним. Але місцевий суд, а було 10 засідань, вирішив залишити онуків без нічого. Звичайно, ми оскаржили таке рішення. Зараз справа перебуває у Верховному Суді. Повірте, я не маю здоров'я судитися. Але хто ж захистить законні права 16-річного Олега та 14-річної Насті?

… Не хочеться у чомусь звинувачувати суддів. Але, перш ніж приймати рішення, мабуть, треба було зібрати на Валерію досьє трохи більше. А то ж, як виявилося, вона десь поділа зареєстровану на брата зброю — пістолет та двоствольну гвинтівку. Продала? Хтозна. А раптом вона у злочинному угрупованні?

Iнна ВАСИЛЬКО

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк: №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15

Середа, 25 травня 2005 p.