Газета "Подільська радниця" (м. Вінниця, Україна)

- Хіба це батько? Вимагає тисячу доларів за рідну дитину! Господи, та це вже що, світ перевернувся?! Нічого святого...

У райвідділі міліції молода жінка ніяк не могла заспокоїтися. Нервово перебирала носовичок, намагаючись втримати сльози, але, зрештою, таки розридалася.

... Олена розлучилася з Дмитром одразу після народження Стасика. Власне, про те, що не житиме з Дмитром, вирішила, ще будучи вагітною. Не могла пробачити йому зраду. Тож коли Стасик народився, повернула йому через санітарочку букет троянд із запискою: «Нам такий батько непотрібний». І все ж забирати її з сином з пологового будинку дозволила. Не хотіла, аби завчасно райцентром ходили плітки.

Місяць новоспечений татусь тримався. Однак дуже швидко обов’язки глави сім’ї та батька стали для нього тягарем. Дмитро засумував за холостяцьким життям. І пішло-поїхало: старі друзі, кабаки, розваги з іншими жінками... Зрештою, терпець в Олени увірвався, і коли Стасику минуло 3 місяці, вони розлучилися.

Олені було непросто. Грошей не вистачало іноді навіть на дитяче харчування (бо ж молоко перегоріло від постійного хвилювання). Але вона не подала Дмитра на аліменти. «Не хочу, — казала, — аби потім він мав якісь претензії до мого сина. Якось впораюся сама». Щоправда, їй допомагали батьки, старша сестра підкидала дитячі речі з племінників. А коли Стасику виповнилося 2 роки і матір Олени вийшла на пенсію, молода жінка вирішила ризикнути і поїхала до Італії на заробітки.

Влаштувалася Олена, як і більшість українських жінок, доглядати немічну синьйору. Спільну мову знайшла з бабцею одразу. Та так припала їй до душі, що італійка аж розплакалася, коли Олена зібралася поїхати у відпустку до сина. Так і сказала: «Привозь свого бамбіно в Італію! Буде мені за внука».

Олена роздумувала над пропозицією синьйори рік. І таки зважилася. Тож наступної відпустки вирішила забрати Стасика з собою. Але коли почала збирати документи на виїзд, знадобилася письмова згода колишнього чоловіка. І ось тоді...

- Дмитро у цей час влаштовував своє особисте життя, — розповіла Олена. – Та так, що за час моєї відсутності встиг двічі одружитися. А ось про Стасика не згадав ні разу. Навіть шоколадки, іграшки ніколи не приніс. Зате коли я прийшла до нього, аби він дав дозвіл на те, щоб забрати Стасика до Італії, то вмить згадав, що він батько. «Що, крута дуже стала? – одразу з єхидцею мовив. – «Бабки» лопатою гребеш? Ну, то плати 1000 доларів. Інакше не бачити тобі мого підпису...» Уявляєте? Я коли почула оце, у мене в очах потемніло. Який негідник! Рідне дитя продає! І це тоді, як копійки на нього не витратив.

Як кожна матір, Олена вирішила боротися за сина до скону. «Я краще витрачу цю тисячу на суди, але тобі заробити на дитині не дам!» – заявила. І таки звернулася до компетентних органів з клопотанням про позбавлення Дмитра батьківських прав. Судова тяганина тривала більше півроку. І оскільки хлопчик ніколи не перебував на утриманні батька, та й Дмитро ніколи не брав участі у вихованні сина, питання про позбавлення його батьківських прав вирішили позитивно.

... Два місяці тому Олена нарешті забрала до Італії Стасика. Вона щаслива.

- Так, інколи мучить ностальгія, — зізнається. – Зате як добре, що втекла від людини, сумління котрої настільки брудне, що він вирішив гендлювати рідною дитиною.

Iнна ЧЕРВIНЧУК

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк: №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

Середа, 25 травня 2005 p.