"ЛЮДИ ДОБРІ, НАША ВИПРАВНА СИСТЕМА НЕ ЛІЧИТЬ, А КАЛІЧИТЬ"
Петро Ярущак з Рогiзки Чечельницького району написав до нас листа: «Я готовий вам розказати, що робиться як у КПЗ у районах, так i у Вiнницькому СIЗО... Якщо у державi не буде змiн, то це зло, яке панує серед зекiв, до добра не доведе. Нелюди у погонах самi i сiють його...» Цей лист спонукав мене поїхати до «вiдiрваної вiд всього свiту Рогiзки», як сам називає рiдне село Петро Петрович.
Петро Ярущак часто-густо виступав як людина принципова, пряма i справедлива. За це i «платився».
- Це було у 1982 роцi взимку. Послали мене звозити солому з гори. Я вiдмовився, сказав, що не з’їду звiдти. Цього ж дня мене виключили з колгоспу. Послали iншого туди хлопчину, i вiн вбився. Я прийшов до голови колгоспу, там якраз збори були. Сказав, щоб подивились, що людина загинула. Я його лише раз вдарив. Дали менi за ляпаса три роки.
До речi, одразу по приїзді Петра Петровича не застала. Вiн поїхав обробляти трактором поле. Виїхав ще о 4-ій ранку.
- Вже 9 рокiв, як мене волочать за цей трактор, ніби я його викрав з нашого господарства, — показує на нього по приїзді Петро Петрович. — Насправді ж я його виміняв за лісоматеріали. Я вже надав суду документ, в якому вказано, що цей трактор не колгоспний. МТЗ-80, 1982 року випуску, один у них є і досі. За ці 9 років мене судили п’ять районних судів і жоден не хоче взяти на себе відповідальність і винести рішення. Ну, що, я – злочинець? Кому я що винен, люди добрi? Я працюю завгоспом у школi. I цими мозолями обробляю землю...
- За що вас взяли пiд варту останнього разу?
- У 2001 роцi я написав листа до Генеральної прокуратури. Саме в цей час вони притягували до кримiнальної вiдповiдальностi Юлiю Тимошенко. Обiзвав їх, не без цього. Казав, що повiд’їдали там свої морди. Писав, чого вони вчепились до цiєї тендiтної жiночки, тягають її. 20 сiчня ця стаття вийшла в «Українi молодiй». А 23 сiчня мене закривають на десять мiсяцiв. Мало їм здалось, ще й сина закрили. Бо два бригадири побились мiж собою, посидiли так у мiсцевому барi. А правоохоронцям нiчого не лишалось, як зробити з мене цапа-вiдбувайла. I ще й мого молодшого сина, iнвалiда 1-ої групи, що нiби зi мною ходив їх бити. «Прикрили» мене за хулiганство, але так нiчого i не довели.
- Якi враження вiд в’язницi?
- Приїжджаємо з етапу, стоїть конвой. I починають товкти молотками. Помалу йдеш, не там став — помiж лопатками молотком. Чи несеш ковдру, не будеш же на нарах голих спати, як скотина. То кажуть: «Козел, це що тобi, готель?» То так товкли, що люди i свiдомiсть втрачали.
- Хто сидiв разом з вами у КПЗ?
- Бiльшiсть безневинних сидить, той кролика вкрав, той скло розбив у магазинi. Був такий, що курей вкрав у голови сiльської ради. Казав, що колгоспи розiбрали, жiнка поїхала за кордон. Їсти не було що. Якби нашi вищi чини були зацiкавленi переглянути тi справи... За що людей судили? Чи може дiд 87 рокiв вкрасти порося у 3 центнери, коли він проживає у Тивровi, а йому приписують свиню, вкрадену у Якушинцях?! А хто не хоче взяти на себе, приходять та починають лупцювати, мовляв, треба взяти ще це, товаришу.
- Бували «маски», якi, як кажуть, використовують у тюрмах?
- Те, що там з нiчого можуть увiрватися в камеру о 2-ій годині ночi, це точно. Ставлять по «стойцi смирно», роблять шмон, дурiють, надiвають маски, щоб не бачили в обличчя. I товчуть чим попало. Або увiрвуться серед ночi: «Швидко, зiрвались та побiгли надвiр». I погнали ланцюгом. Той, хто молодий, ще побiг, а є такi, що i ходити не можуть, не те що бiгти. Роблять так, щоб постiйно спали як на голках, щоб не знали, де земля, а де небо.
- Сидiли з вами жiнки?
- Навпроти нас через коридор сидiла жiнка, яка народила дитину. Там адвокат її щось писав, щоб дитину забрати звiдти. Камера не опалюється. У вiкна свище. Вона не могла переповити цю дитину. Постiйно ця дитина кричала. Виходить, замiсть того, щоб її тримати на «лiкарнi» у тюрмi, вони кинули її у камеру. Невже не чути було, як ця жiнка кричала, плакала: «Дитина змерзає, дайте теплої води з їдальнi!» А їй кажуть: «Є вода у кранi, мийся». То вона вже кричала: «Навiщо я цю дитину народила?»
- Кому легко у в’язницi?
- Тому, хто там не сидить. От у слiдчому iзоляторi можуть до того лише довести, що можеш сплести якусь мотузку i повiшатись. На Волинi, коли я сидiв, це був 1983-й рiк, «мусора» утворили коридор. Били, били. Людина i вискочила з 3-го поверху.
- Що робить наша виправна система з людиною?
- Озлоблює, калiчить. Там немає коли людинi покаятись чи зрозумiти щось. Там дресирують, щоб коли вийде на волю, був звiром. Пригонять, спитають прiзвище, iм’я, по батьковi. Руки на стiнку, ноги на ширину плечей. А самi сидять i чай п’ють. I так години проходять. А якось не так станеш – молотком угрiють. Чого немає в державi пуття? Та його нiколи не буде. Чого людину не можна виправити? Хто її виправляє, коли там людей озлоблюють...
Там можеш згнити, там можуть вбити, i нiчого не доведеш. Напишуть, що повiшався чи впав з лiжка. Безлад, я ще раз кажу. Менi пригадується, коли Ющенко зайшов до Житомирської колонiї, то єдине, що запитав у працiвникiв: «Ви люди чи нелюди?»
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
