"НАЙДОРОЖЧЕ НА СВІТІ - ДІТИ..." - КАЖУТЬ СЕСТРИ, ЯКИХ НАГОРОДИЛИ МЕДАЛЯМИ МАТЕРИНСЬКОЇ СЛАВИ
Живе у Сосонці Вінницького району Галина Василівна Токарчук, яка днями відсвяткувала свій 80-й день народження. Жінка, на перший погляд, нічим не примітна. І все ж, вона – героїня. Бо разом зі своєю сестрою Надією дали життя великій родині, за що заслужено нагороджені медалями Материнської слави.
...У 1928 році їхній батько поїхав в Америку на заробітки та так і не повернувся.
- Ми виросли у дідуся та бабусі в селі Дібровинці, — розповідає Галина Василівна. — Важко мамі було самій виховувати нас із сестрою. І все ж ми пережили війну, вивчилися. Я закінчила спершу фельдшерсько-акушерську школу, потім Уманський медичний технікум. Разом з чоловіком (на жаль, вже покійним, він працював істориком та директором школи) виростили п’ятеро дітей: 4 синів та доньку. Маю 8 онуків та 5 правнуків. Моя молодша сестра Надія Мазепа виховала 7 дітей, діждала 12 онуків та 6 правнуків. І це сама, бо чоловік рано помер.
Що не кажіть, а родина велика. І, як говорить народна мудрість, їхня доля скопіювала материну: яке мамі, таке й доні. Тож обом сестрам, і Галині, і Надії, довелося стати берегинями власних сімей, бо передчасно овдовіли.
- Мама постійно була на роботі, — пригадує донька Людмила. — А я займалась хатніми клопотами. У нас в сім’ї було більшість мужчин: чотири брати та тато. Але своїм дитинством задоволена, адже відчувала любов та піклування як з боку батьків, так і братів. Я закінчила Київський інститут харчових технологій, зараз працюю у Вінницькій державній хлібній інспекції. І все це завдяки вихованню батьків. У дитинстві я любила малювати. І цим користувалися брати: коли я просила їх допомогти мені, вони «відкуповувалися» олівцями чи цукерками. Хитрі (сміється), я за них усе робила. Хист до малювання передався моїй доньці Маші. Вона намалювала картину у подарунок бабусі. Їй дуже приємно, адже сама гарно малює. А ще вишиває.
У будинку Галини Василівни і справді дуже багато вишиванок: рушників, скатертин, наволочок та картин. Усе це вона зробила своїми руками.
- У нашій сім’ї дуже люблять квіти, — розповідає іменинниця. – Я дуже люблю вишивати їх, малювати, а також вирощувати.
Олександр, онук Галини Василівни, який ріс у бабусі, згадує своє дитинство:
- Я з 2-х років виховувався у бабусі. Батьки жили в Ужгороді, часто їздили у відрядження, а мене віддали бабусі. Дід був дуже талановитою людиною, грав на усіх видах інструментів. А бабуся гарно вишивала та малювала. Пам’ятаю, як влітку у село з’їжджалися онуки, у нас була традиція. Дід давав кожному кварту, ставив у чергу і змушував кожного випити парного молока, а бабуся балувала нас. А також пам’ятаю, як ми усі пасли корів, це було так цікаво.
...У кожної сім’ї є якісь свої традиції. Найкраща традиція родини Токарчуків-Мазеп — вшановувати матерів. А вони і справді гідні того.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
