"МОЖЕ, З РИШТУВАННЯ КИНУТИСЯ, ЩОБ ОТРИМАТИ КВАРТИРУ... ПОСМЕРТНО?" - заявив чоловік, якого 13 років поспіль "кидають" з житлом
Словосполучення «квартирне питання» у багатьох асоціюється з відомою телепередачею про євроремонт. А ось «квартирне питання» подружжя вінничан Дворських нагадує швидше детективний серіал. Бо «кидають» їх з обіцяним житлом 13 (!) років. Зрештою, дійшло до того, що після чергового обману 40-річний Анатолій Дворський у розпачі заявив: «Залишається, мабуть, кинутися з риштування. Може, хоч так зароблю для сім'ї квартиру. Посмертно…»
- На роботу у військову частину №11774 ми з чоловіком пішли заради квартири, — розповідає Любов Дворська. — Адже нам, будівельникам, пообіцяли житло через 2-3 роки. У 92-му чоловік у загальній черзі був 27-им. За цей час ми здали 28 будинків, і з кожного виділялося 10% безкоштовного житла. Виходить, вже давно мали б справити новосілля. Натомість, 4 роки тулилися у вагончику, ще півтора року — у напівпідвальному приміщенні казарми, де наш син двічі захворів запаленням легень, потім по родичах, на найманій квартирі. Не життя, а виживання!
А у 1997 році військову частину розформували. Нас перевели у ДПМОУ ВІБУ. Часи були важкі. З нами розраховувалися цеглою, цементом і тільки 10% грішми. Тоді ми вирішили звільнитися. Тим більше, що у Москві нам надавали роботу, проживання з реєстрацією, сина оформляли у школу. Але директор все відговорював, мовляв, нікуди не зривайтеся, до 2000 року отримаєте 2-кімнатну квартиру. І все ж чоловік звільнився, поїхав на заробітки. Працював весну-літо, а на зиму приїздив і влаштовувався у ВІБУ. Квартирну чергу переписали на мене. Але здали один будинок, другий. Люди, які, до речі, прийшли на роботу пізніше за нас на 3-4 роки, отримували квартири, а нас ніби й не було у тих списках. Я пішла відстоювати свої права. Директор популярно пояснив, що житло відомче, а відтак він має право розпоряджатися ним на свій розсуд. А ще додав, що за те, що двічі «прокатав» нас, зобов'язується надати житло у наступному будинку по Збишка. Однак, як виявилося, згідно з договором, квартири для нас у цій 9-поверхівці не передбачалося. Довелося чимало побігати, щоб замовник «Подільське УКБ» таки погодився на добудову 10-го поверху. Вирішено було, що 10 квартир буде продано, а за виручені кошти продовжать будівництво.
І ось — нарешті! Ми були на сьомому небі від щастя, коли нам сказали, що можемо вибирати собі квартиру. Попросивши дозволу (шкода, що в усній формі), замінили двері на броньовані, перепланували на свій смак, вже почали внутрішні роботи. Вклали не мало-не багато, а 8210 грн. Аж тут — як сніг на голову: виселяйтеся. Директор віддав нашу квартиру «Подільському УКБ»: нема квартири — нема проблеми, сказав. За його вказівкою, коли нас не було вдома, нам просто зрізали двері і поставили інші.
Сьогодні ми судимося з керівництвом ВІБУ. Директор стверджує, що з 97-го року ніякої черги на отримання житла на нашому підприємстві не існувало і ніякого безплатного житла нікому не надавалося. Як взагалі у державі. Але ми точно знаємо, що з 97-го року безплатне житло отримали 11 чоловік. А чому ж ми 13 років бомжуємо? Боляче навіть признатися, але навіть на виборах не голосували, бо не прописані, хоча підтримували Ющенка.
Почути точку зору самого директора будівельної фірми наразі не вдалося. Однак дуже сподіваємося, що ця публікація змусить його подивитися на проблему очима подружжя Дворських.
По-своєму драматичне «квартирне питання» у інваліда I групи, ветерана органів внутрішніх справ Миколи Бондаря, який тривалий час працював у Стрижавській виправній колонії. Його зняли з черги на поліпшення житлових умов.
- Я був 6-им на черзі (наша сім'я з 4 чоловік мешкала на 30,5 «квадратах», а за законом на одного чоловіка має припадати 7,8 метра). Обіцяли дати квартиру у 72-квартирному будинку, який планували здати у 2000 році. Щоб хоч трішки «розсунути» квартиру, бо не поміщалися меблі, зробив реконструкцію і таким чином виграв півтора «квадрата». І ось цих «півтора квадрата» і зіграли зі мною злий жарт. Голова житлово-побутової комісії В.Мрочко написав: «Ви були зняті з черги на отримання житла у зв'язку з тим, що забезпечені жилою площею із розрахунку на 1 чоловіка згідно з Житловим кодексом України». Ще у провину мені ставилося те, що я 10 років не поновляв документи по житлу. Тим часом у цьому будинку є люди, котрі вже приватизували службові квартири. Але найпарадоксальніше те, що прокуратура, до якої я звернувся, аби відстояти свої законні права, адресувала мені відповідь, ніби я отримав «квартиру житловою площею 32 м2». Навіть номер ордера вказали. Хоча, згідно з тим ордером, площа значиться 30,5 м».
«Квартирне питання» хвилює сьогодні багатьох. Так, за даними Головного управління статистики, у Вінницькій області на 1 січня поточного року в області на обліку для одержання житла і поліпшення житлових умов перебувало 48 тисяч сімей. При цьому кожна п'ята сім'я (близько 10 тис.) стоїть на пільговій черзі, а майже кожна сімнадцята (3 тис.) має право позачергового одержання житла. Разом з тим, кожна третя сім'я із зазначеної категорії черговиків чекає поліпшення своїх житлових умов 10 років і більше.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
