"ЖІНКА БЕЗ НІГ НАРОДИЛА І ВИХОВАЛА СИНА... А лікарі щороку посилали на перекомісію. Вважали, що у неї ті ноги виростуть?"
«На одній із вулиць Польової Лисіївки Калинівського району причаївся невеликий будиночок Ганни Глуханюк. Літня жінка самотньо зустрічає своїх нечастих гостей. Її сумні очі печально вдивляються у далечінь, і стільки в них смутку та безпомічності, що здається, від того болю стає похмурим день.
Колись ці очі зводили з розуму, відбирали спокій у хлопців. У Старій Прилуці, де народилася Ганна Калістратівна, усі юнаки задивлялися на вродливу юнку. З кожним днем розцвітала дівчина, мріяла про щасливу долю, про своє життя.
В той рік, коли Ганні виповнилося вісімнадцять, на землю опустився чорний морок війни. Поспіхом святкувала Ганна своє весілля. Заміжжям із Андрієм рятувалась від фашистів, знала, що тепер її вже не зможуть вивезти до Німеччини на примусові роботи. А невдовзі у молодого подружжя з'явилась на світ маленька донечка Марійка.
Не встигла натішитись дитиною молода матуся. Біля Кіровки розпочались жорстокі бої. Усіх мешканців села евакуювали. Із донькою на руках вирушили у світи й Ганна з Андрієм.
- Ми дізнались, що в Прилуці вже дислокуються радянські війська, і вирішили з чоловіком пробиратися вночі через лінію фронту. Марійку залишили із матір'ю. Думали, що повернемось за ними підводою, — розповідає Ганна Глуханюк.
До рідного села вже було зовсім близько. І раптом перед очима Ганни спалахнув вибух. Не усвідомлюючи дійсності, жінка кинулась на допомогу Андрієві. То були останні хвилини, які закарбувались у її пам'яті.
Вночі радянські розвідники знайшли скривавлене тіло Андрія. Вони забрали його у військовий шпиталь, а скалічене жіноче тіло ніхто не помітив. Лише наступного дня на жінку випадково натрапив Леонід Цвірко. Вибуховою хвилею у Ганни відірвало обидві ноги, останній промінчик життя ще теплився у її тілі, але надія на видужання була зовсім мізерною. Залишалось лише вірити та молитися.
- Не знаю, яка сила повернула мене до життя. Через кілька місяців мене забрала до себе тітка з Старої Прилуки. Я була ще зовсім слабкою, коли привезли в село маму із вже мертвою Марійкою, — спогади не дають й досі спокою Ганні Калістратівні. Де взялася сила пережити весь біль втрати, щоб повернутися до життя?..
Не знала в той момент, що в її тілі народжувалося нове життя. З кожним днем воно набиралось сили. Петрик з'явився на світ 7 квітня 1945 року. Народився вже сиротою. Сімнадцятого березня загинув на фронті Андрій. Менше місяця він не дожив до народження сина. Відійшов у вічність, залишивши на потурання дружину-каліку на сина-сироту.
- З госпіталю Андрія забрали на фронт. Лише раз він відпросився у командира і відвідав мене. Син жодного разу не бачив батька, — пригадує жінка. — Без ніг, з дитиною на руках і хворою матір'ю я залишилася на білому світі безпорадною та незахищеною.
Шістнадцять карбованців пенсії та посвідчення інваліда II групи — це все, що дала держава жінці. Вчилась виживати, пристосовувалась до життя, а коли ставало зовсім сутужно, просила милостиню в односельчан.
- До дев'яносто четвертого року мама була на другій групі. Напевно, лікарі вважали, що ноги у неї ще виростуть, бо щороку викликали на перекомісію, — з іронією розповідає син Петро Глуханюк. — Таке важке життя може витримати лише сильна людина.
Старість відбирає останні сили у жінки. Якби не допомога сина, здається, вже й не вижила б. Два тижні син доглядає матір, а наступні два — живе із сім'єю у Брацлаві. Так і розривається на два будинки. Намагається на час своєї відсутності забезпечити матір усім необхідним. А старенька жінка вже стала зовсім безпорадною.
- Буває, що й гроші є, а сиджу без хліба, бо нікому мені його купити, — бідкається старенька. — Смерті я не боюсь, лише прошу у Бога, щоб не злягти зовсім.
Ганна Калістратівна вже й не плаче, всі свої сльози вона виплакала за свій довгий вік. Її життя — подвиг. Та не дай, Боже, пережити його ще комусь».
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
