"НА МЕНЕ УСІМ НАЧХАТИ", - ГОВОРИТЬ НЕПОВНОЛІТНІЙ ІНВАЛІД. Сімнадцятирічному сироті потягом відрізало ногу, а лікарі "спихають" його одне одному
Це лихо прийшло в родину Надії Iванівни Письменюк, жительки села Криківці Немирівського району. Жінка виростила двох синів, а тепер виховує ще й онуків, бо сина і невістку вже одинадцять років як позбавили батьківських прав через недогляд за дітьми і алкоголізм.
Та офіційно опікункою вона є лише для меншого хлопчика Вані, який проживає з бабусею. Трагедія ж сталася із старшим — сімнадцятирічним Анатолієм Столяренком, вихованням якого займалася держава. Як сирота Толя виховувався у Брацлавському інтернаті, по його закінченні був направлений на навчання в Калинівку.
Та доля підготувала ще одне жорстоке випробування для юнака. У березні цього року Толя з друзями їхав електричкою до Києва. На одній із зупинок до нього підійшли кілька хлопців, один з них вдарив Толю чимось важким по голові, забрав мобільний телефон, а інші допомогли викинути з електрички. Саме у цей час по зустрічній колії їхав вантажний потяг, хлопець не встиг відкотитися і... В результаті Толя інвалід — йому відрізало ліву гомілку.
Три місяці хлопця лікували в Києві. Лікарі зробили усе можливе, рана загоїлася, Толя почувався добре. Зі столиці його направили на лікування за місцем проживання у Калинівську центральну районну лікарню. Тамтешні лікарі дали направлення на Вінницький протезний завод. Там, оглянувши хлопця, сказали, що ногу потрібно підігнати під протез, тому послали на лікування у Вінницький державний науково-дослідний інститут реабілітації інвалідів. Туди його не прийняли. Лікар сказав, що потрібно розтягнути шкіру і повернутися через два місяці. Юнаку дали направлення у Немирівську районну лікарню. Напевно, не зовсім вигідно лікувати сироту, яким опікується держава.
Тепер Толя лежить у Немирівській лікарні. За чотири дні, що він там, свого лікуючого лікаря бачив лише раз, каже, що медсестри не звертають на нього увагу і, як говорить хлопець, усім на нього начхати.
Важко дивитися на цього юнака, який за своє коротке життя стільки натерпівся від долі. Він запитує: «Навіщо я вам?», — з сором’язливою дитячою посмішкою, та в очах таке доросле розуміння безвиході. Безвихідь написана і на обличчі бабці — Надії Iванівни, яка плаче і просить допомогти. Вона розуміє, що держава опікується Толею лише до його повноліття. Тому й направляють з однієї лікарні в іншу, щоб затягти час, адже через чотири місяці, коли хлопцю виповниться вісімнадцять, за лікування та протезування держава вже відповідати не буде. А вона як пенсіонерка у наш час не зможе опікуватися інвалідом, якому держава видала соціальну допомогу в розмірі 219,10 грн.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
