"ТЕРМІНУ ДАВНОСТІ У КАЯТТІ НЕМАЄ. Як українцям стати цивілізованою нацією?"
«Кажуть, що риба починає гнити й смердіти з голови. Так то, мабуть, гарна, справжня риба. А якщо риба така собі, то гниє й смердить вона вся зразу.
На початку 2005 року телеведучі «5 каналу» підняли тему каяття. Каяття всього народу України та, зокрема, працівників ЗМI. Але невдовзі журналісти інших поважних, шанованих, чесних каналів начебто довели, що робити цього не потрібно. Так, дійсно, якщо хто в необхідності каяття за ганебне минуле бачить сенс і це визнає, то йому, напевно, і нема в чому каятись. Бо Сумління його чисте і прозоре. А наволоч своєї підлості не визнає і каятись не буде.
Так от щодо риби. Думаєте, вона смерділа тільки з голови? Ні, вона смерділа вся.
Просто одні за буття свого прем’єрами і президентами та іншими високопосадовцями (на щастя, не всі) мали можливість і крали сотні мільйонів. Iнші, маючи дещо меншу, депутатську, міністерську можливість та будучи такими самими цинічними негідниками, розкрадали державне та народне майно. А ті, хто не мав влади та керма, але був таким самим злодієм у душі — хитрощами, підлістю, підкупом, шантажем, здирництвом та іншими методами грабував, грабував, грабував... викуповуючи за безцінь, демонтуючи та спродуючи все рухоме і нерухоме, вирізаючи худобу та інше.
Ну, а ті, хто не мали такої змоги, але були нечистими на руку, теж «не спали». Розбирали, вирізали, виносили бодай хоч у руці, бодай хоч у кишені. А ті, хто не мали змоги і цього робити, але теж у душі були злодійкуватими, та були поставлені державою в розряд злидарів та жебраків..?
Злидарі пішли на базари торгувати турецьким та китайським крамом і там дурити своїх «єдинокровних». А жебраки залишились на роботі, та через платню, гідну хіба що рабів, лікували, вчили, охороняли, надавали послуги, беручи хабарі. А що ж було робити? Згадати хоча б платню працівників правоохоронних органів 90-х років. А вчителі та лікарі й зараз бідніші за церковних щурів. До речі, «федеративні» німці в 1947 році найвищу платню надали саме лікарям та вчителям під гаслом: «Це ті професії, які роблять націю здоровою та розумною». Тому, якщо сумління є, то каятись за минуле потрібно.
Але ще раз повернемось до риби. Сьогоднішньої. На щастя, голова перестала смердіти. Зовсім. А от все інше тхне. Ще й як. Не вірите?
Та візьміть повідомлення ЗМI за останні місяці:
- вчорашні крадії «перефарбовуються» і крадуть уже під помаранчевими прапорами;
- нелегітимні вузи за гроші студентів їх же і дурять;
- банди дітей впливових батьків грабують та знущаються над своїми однолітками.
Шантаж, вимагання викупу, здирництво. Аферисти оббирають людей, а їх відпускають на підписку. Мабуть, що не за так.
Що ми їмо? Як не сою в ковбасі, то «здохлятину». П’янство та хамство неповнолітніх, що беруть приклад з своїх батьків та вчителів. Наркопритони та торгівля наркотиками. Пограбування престарілих. Порушення прав людини.
А ось гроші, зібрані на ремонт гуртожитку та харчування студентів, спонсорські внески та інші побори — усе разом іде до чиєїсь власної кишені.
А ось молодий чоловік по-садистськи протягом кількох годин б’є свого голодного однолітка, щоб той взяв на себе чужу провину. I це заради того, щоб отримати ще одну «зірку».
А ось побиття випускників шкіл.
А ось гроші від ринкового збору та платних послуг у місті ідуть не в бюджет — для вчителів, лікарів, правоохоронців, пенсіонерів та інших — а осідають у власних кишенях чваньковитих чиновників та їх поплічників.
А ось фальшиві гроші.
А ось крадії везуть, несуть, грабують.
А ось печаткою лікарні сфальсифіковано заповіт.
А ось під «дахом», ніяк не інакше, дотепер гендлюють, махлюють ділки від Alma Mater на нашій же землі, грабуючи вже і її.
А поїдьте подивіться на заводи, поля, ферми. Люди вбивають родичів за клапоть землі.
Махінації з квартирами.
Вбивці-генерали.
I це неповний перелік подій, висвітлених, коментованих тільки за тиждень. Більшість з нашої області. А якби взяти повну статистику по Україні, та за кілька місяців?
Отака-то наша риба. I нюхати її (вибачте) потрібно уже не з голови, а з хвоста.
Гей, як сумно, як страшно. Аж сонце затьмарилось.
А ви кажете, нема за що каятись. Є, є за що, було б кому.
Бо вчитель стоїть між неуком та розумним і повинен першого перетворювати на другого. Лікар стоїть між хворим та здоровим і повинен робити хворих здоровими. Правоохоронець знаходиться між негідником, бандитом та порядною людиною і має не тільки ловити та виховувати нечестивців, але й обов’язково сумлінно захищати порядних та чесних.
Але всі повинні боятися. Боятися Бога, Закону і, в першу чергу, свого Власного Сумління.
Попередня влада не вчила нас цьому. Але ж зараз інший час. I кара прийде неодмінно, обов’язково, рано чи пізно.
Кара від Бога, кара від Закону, від Сумління. Кара уже прийшла на стару голову. Тепер справа за всім іншим.
А, може, у нас вдача така, що нам потрібні чи то війна, чи то мор, голод або репресії, концтабори, щоб стати людьми? Але, на жаль, після такого в більшості виживають негідники. Так що, мабуть, краще революція. Революція моралі. Революція сумління. I вона ще попереду і чекає всіх чесних».
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
