ДІМА БУДЕ СПРАВЖНЬОЮ ЛЮДИНОЮ, БО У ЙОГО СЕРЦІ ЗНАЙШЛОСЯ МІСЦЕ ДЛЯ СПІВЧУТТЯ МАЛЕНЬКОМУ КАЖАНУ
У американських телепрограмах про життя тварин вражає, наскільки уважно та доброзичливо там люди ставляться до братів наших менших. Заблудилося лисеня – спеціальна служба шукає, де воно жило; ведмедиця впала з стовпа, уражена електрострумом, – її рятують, лікують від опіків і вивозять після одужання у ліс разом з ведмежатком, яке теж утримувалось разом з матір’ю. Маленьке кошеня зняти з високого дерева приїжджає ціла бригада!
Дивишся і думаєш: напевно, так бережно, по-людськи, ставляться до навколишнього світу, бо життя людини і тварин – там найбільша цінність. Де вже нашим звірятам дочекатись дбайливого ставлення до себе, коли і в багатьох людей життя далеко не з медом. Але коли в людини щире і добре серце, вона ніколи не пройде мимо, якщо побачить, що потрібна її допомога.
Днями я з радістю отримала підтвердження цьому. В одному з корпусів лікарні, куди довелось звернутись щодо лікування, – невеличка черга на прийом. Раптом одна жінка каже: «Ой, що це там у вікні ворушиться?» Справді, між шибками у вікні (а воно височенько над сходами) якась істота висовує мордочку і починає повзти вгору. Придивляємось – кажанчик, «крилата мишка». Як він забрався у наглухо зачинене вікно – таємниця. Можливо, вночі захотілось в тепло, знайшов якусь шпаринку і протиснувся в неї (хоч де вона – не видно), а вранці сонце сліпить очі, припікає, і звірятко опинилось у розпеченій пастці. Воно, вперто чіпляючись кігтиками, доповзало до закритої кватирки і, не знайшовши виходу, падало донизу. Потім знову маленькі лапки хапались за рамку, знову маленькі оченята з відчаєм оглядали все навкруг, і знову кажанчик повз вгору...
Люди захвилювались, але допомогти ніяк було – до вікна височенько: ні драбини немає, ні палиці гачкуватої. Спитали у прибиральниці – ні, мовила, немає нічого. Настрій був пригнічений, бо дуже важко на душі, коли не можеш допомогти. Що ж робити? Тут хлопчина з дідусем підійшов — чи то дідусь його у підлітковий кабінет привів, чи він дідуся супроводжував. Подивився хлопець, як летюча мишка вперто змагається за життя, і раптом схопився за батарею і забрався на виступ на стіні. «Почекай, — кажу, – візьми пакет, бо тварина з переляку може кусатися». Стала я на всяк випадок внизу, для страховки, а він пішов обережно до вікна, відчинив його. Взяв кажанчика і, повернувшись по виступу до сходового майданчика, зістрибнув. Всі полегшено перевели подих. А потім пішли випускати звірятко на волю. Знайшли в затінку кущ, хлопчина розтулив руку, щоб посадити летючу мишку туди, а вона розправила крила і ... полетіла з долоні в бік дерев. Там, певно, перечікуватиме до сутінків.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
