- «Подільська радниця»? Чи можна поговорити з вашим кореспондентом? – схвильована жінка на іншому кінці дроту, здавалося, от-от заридає.
А плакати i справдi було вiд чого. Коли ми зустрiлися з Галиною Федорiвною, симпатична, з вдало пiдiбраним макiяжем та зi смаком одягнена жiнка розповiла свою iсторiю.
- Ще донедавна усi подруги заздрили менi: прекрасний чоловiк, розумник-син, студент столичного вузу, дiм — повна чаша, робота до душi. Все розбилося якось в одну мить, коли несподiвано захворiв Саша. Це наш єдиний син. Почав скаржитися на головний бiль. Ми спершу думали, що це вiд перенавантажень, адже йшов на «червоний» диплом, усi сесiї на «п’ятiрки» здавав. Але коли звернулися до лiкарнi, вердикт був страшний – рак мозку.
I почалося! Одна операцiя, потiм друга. Хiмiотерапiя. Пiсля чергового курсу лiкування Сашi стало краще i вiн попросив, щоб у нас, саме були канiкули, пожила його дiвчина Настя, теж студентка. Мовляв, у неї якiсь проблеми з батьками.
Звичайно, ми не заперечували, адже знали, що Сашi залишилося жити не так i багато. За тих кiлька мiсяцiв, коли Настя жила у нас, вона стала для нас як донька. А потiм хлопець помер. Я ходила сама не своя, здавалося – збожеволiю. Це ж такого сина втратити! Настя пiдтримувала мене у той важкий час. I якось само собою так вийшло, що пiсля смертi Сашi залишилася жити у нас.
Я з Настi, як кажуть, пилинки здувала. Вона була єдиним, що залишилося у мене вiд Сашi. Купувала їй моднi речi, косметику. Але якось — це було для мене як грiм серед ясного неба – повернувшись на кiлька днiв з чергового вiдрядження ранiше, я застала Настю у лiжку з моїм чоловiком. Земля у мене пiшла з-пiд нiг. Так ось, виявляється, яку змiю пригрiла у власному домi! А чоловiк! Як вiн мiг? Зрадив рiдного сина! Що я кричала їм обом, вже й не пам’ятаю. Поїхала до Сашi на могилку, виплакалася. Чоловiк опiсля виправдовувався, так, мовляв, вийшло, сивина в бороду – бiс в ребро. Пробачення просив. А я не можу його простити. Якби з кимось iншим гульнув – iнша справа, а це з ж дiвчиною рiдного сина.
Пiсля скандалу Настя пiшла вiд нас. Але рана не гоїться. Жити не хочеться...
Записала Iнна ЧЕРВIНЧУК
Вiд редакцiї. Шановнi читачi! Якщо ви знаєте, як можна повернути душевну рiвновагу Галинi Федорiвнi — напишiть. Можливо, ви пережили подiбну ситуацiю i вийшли з неї з гiднiстю – подiлiться з iншими.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =