"МИ ДІЛИМО НАШУ РАДІСТЬ І ГОРЕ З УКРАЇНСЬКИМ НАРОДОМ"
«Доброго дня, редакціє «Порадниці»! Дозвольте висловити свої думки з приводу нещодавно надрукованої статті «Москва у складі України? Не вірите?».
Спочатку факти. Немає такої назви: «Українська православна церква Московського патріархату», а є «Українська православна церква». Ця назва давно зареєстрована в Мінюсті, і якщо Вам це не подобається — звертайтесь туди.
По-друге, з вертикаллю підпорядкування. «Московський патріархат входить до складу Української православної церкви, або Москва у складі України». Якби автор зайшов до пошти і подивився, як зараз підписуються листівки — спочатку прізвище, ім'я та по батькові, потім вулиця, номер будинку та квартири, потім місто і держава (до речі, ці правила до нас прийшли із Заходу), — ніхто чомусь не бачить тут ніякого порушення логіки. Інакше казали, що, наприклад, — Україна в складі Вінниці, Франція в складі Парижа чи Київ у складі Хрещатика….
По-третє, про мову богослужіння. Багато говорилось, що служба в церкві правиться церковнослов'янською мовою. Це вам не іноземна, а дуже зрозуміла мова навіть без якоїсь спеціальної підготовки. Для тих, звичайно, хто хоче зрозуміти. І скільки було вже спроб перевести богослужіння на сучасну мову — закінчувались вони невдачею — і в нашому патріархаті, і не в нашому. Наприклад, кілька тижнів тому невдачею закінчилась така спроба і в Греції.
По-четверте, про політику. В церкві є люди різних політичних уподобань — мені не доводилось стикатися з тим, щоб хтось когось ділив за цією ознакою. Не тільки серед мирян, а й серед священиків є як «біло-блакитні», так і «помаранчеві». Наприклад, одному вінницькому «помаранчевому» священику нещодавно була присвоєна чергова церковна нагорода… Цього, мабуть, не було, якби існувало якесь упереджене ставлення з цього питання. Та й біля Майдану, на Хрещатику, була каплиця УПЦ — не доводилось чути, щоб тих священиків за це карали.
По-п'яте, закликаю шановного пана не шукати ворогів там, де їх нема. «Яке у вас громадянство, з яким народом ви ділите горе і радощі…». Українське громадянство. І з українським народом ділимо. Храми відкриті для всіх. І на сповіді священик не питає, хто за кого голосував — тут мова йде зовсім про інше.…
По-шосте, «кожна нація, кожен народ мають право… на створення своєї держави». А хто ж сперечається? Чи, може, були демонстрації чи протести проти цього з боку православних? Мабуть, що ні, і навпаки — як ви пам'ятаєте, на референдумі в 1991 році більше 90% народу були «за» незалежність (тоді ще навіть не було «Київського патріархату», автокефальна церква тільки відроджувалась). Враховуючи, що більшість народу православні — висновки робіть самі. І не треба вказувати, кому до якого храму потрібно ходити, а до якого — ні».
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
