"КОСИТЬ!" - СКАЗАВ ЛІКАР, КОЛИ САШКО ВТРАТИВ СВІДОМІСТЬ. Після допризовної комісії здоровий юнак став інвалідом
Сашко був одним із тих допризовників, яких зігнали на стаціонарну медкомісію до психіатричної лікарні. В дитячій медкартці хлопця значилась хвороба «енурез». З цього приводу Сашко ще жартував з лікарями допризовної комісії, бо у свої 18 вже забув, що це таке.
Рівно через три дні цілком здоровий хлопець опинився у палаті реанімації із відмовленою функцією усіх м'язів. З цієї лікарні, яка визначила його долю — інваліда — хлопця виписували у безпомічному лежачому стані.
...Коли ми зустрілись із Сашком, я все намагалась допомогти. Здавалося, ось-ось буде втрачена рівновага і він впаде.
- Моє дитинство та юність пройшли, як у всіх: школа, табори, незадовільна поведінка. Після закінчення восьмого класу я пішов працювати. У нашій багатодітній сім'ї є такий принцип: не хочеш вчитися — іди працюй. Батько, тепер вже покійний, взяв мене до себе на завод. Під його наставництвом я провчився рік. Здав екзамен начальнику цеху і отримав спеціальність — «слюсар-інструментальник 3-го розряду». Мені тоді був 15-й рік. Пропрацював ще три роки, робота давалась мені легко. А потім мав йти в армію. Через свою дитячу хворобу мав пройти стаціонарне обстеження у допризовному відділенні психіатричної лікарні.
Всім призовникам потрібно було здати з вени кров. Видно, з метою економії разових шприців один медбрат взяв у мене кров скляним шприцом старого зразка. Одразу після уколу мені стало якось не по собі. А ввечері мій стан дуже погіршився. Мене почало трясти, все тіло кололо, як голками. Я одразу сказав про це черговим медсестрам та лікарям, але вони, видно, вважали, що я симулюю. За ніч мене 4 рази брало та відпускало. Вже пізно вночі медсестри розбудили чергового лікаря з реанімації. Вважаючи, що я «кошу», він не питав, що у мене болить. Його більше цікавило, що я курив, пив, ковтав. А медсестрам наказав, щоб даремно його не будили.
А під час наступного нападу я безперестанно падав. Таке було враження, що повністю втрачений контроль над моїм тілом. Розбудили того ж лікаря, він сказав, що «нап'ються чого-небудь, а потім їх «ковбасить». І, щоб більше я його не тривожив, вколов мені снодійне. Пізніше мені пояснили, що це була велика помилка. Мій організм перестав боротися із тією інфекцією, яку мені занесли, зробивши укол, мабуть, нестерильним шприцом.
На ранок Сашко прокинувся в реанімації. Він не міг говорити, поворушити ногою, рукою, жодною частинкою свого тіла. Ледве чутно було биття серця. Лікарі не знайшли у крові хлопця підтвердження присутності ні алкоголю, ні наркотиків. А лікар, який дивився хлопця вночі, написав, що все сталось не в його присутність.
- Коли я лежав у реанімації, лікарі взяли у мене пункцію, сліди від цієї процедури у мене залишились і досі. З усього видно, що зроблена вона була неправильно. Може, тому досі у моїй історії хвороби не значиться аналізу спинного мозку? Тепер права сторона мого тіла працює гірше за ліву. Але ж нічого не доведеш. Діагноз мені поставив невропатолог тієї ж лікарні, він складається з 33 букв і пов'язаний з інфекцією, яка може бути занесена з укусом енцефалітного кліща. У вірності цього діагнозу сумнівався і мій лікуючий лікар у санаторії Слов'янська Донецької області.
Сашка виписували додому лежачого. У такому безпорадному стані він був більше півроку. Пізніше навчився сидіти на ліжку. І лише на другий рік встав. Ходив маленькими кроками, чіпляючись за стінку. Потім вчився ходити на милицях, а тепер спирається на паличку...
- Я ні про що не жалкую, хоча колись був дуже злий на лікарів. Сьогодні багато людей на щось скаржиться: проблеми, безгрошів'я. Але ти можеш жити, дихати, бачити цей світ, і це вже щастя.
Цим самим щастям світяться очі Сашка, коли він говорить про свою мрію. Нею хлопець пообіцяв поділитися з нашими читачами. Але трохи пізніше. Сашко не боїться її сполохати, бо кожній мрії — свій час...
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
