НА ВЕСІЛЛІ НЕ БУЛО НІ ФАТИ, НІ РОЗЦЯЦЬКОВАНИХ ІНОМАРОК
Хто сказав, що батьки повинні знати про весілля молодят. I що обов'язково на весіллі повинно бути сто родичів жениха і стільки ж родичів нареченої. Декого з них наречені ніколи не бачили і не побачать більше ніколи в житті.
Невже існують рамки, що потрібно дуже дороге весільне вбрання чи ні, чи, може, від того, якщо весілля проведеш пишно, життя стане щасливішим. А ще й з нашими людьми, які приходять на весілля аби обсудити його, та ще й в не найкращий бік, хіба обов'язкові кілька сотень гостей? Якщо хлопець та дівчина вирішили, що створять сім'ю, то вони впевнені у своїх можливостях, а, отже, і незалежні від батьків, часто кажуть, що роблять весілля для себе, бо їх теж солідні люди запрошували.
Ось що трапилось з моїми знайомими молодятами, які жили по сусідству. Дівчина була набагато старша за сусіда і не звертала уваги на підлітка довгий час. А він все намагався догодити своїй подрузі. Ніколи не зраджував їй. Зранку проводжав її поглядом, коли та йшла на роботу, а ввечері зустрічав з вечорниць, щоб їй нічого не загрожувало. Але вона все одно не звертала на нього уваги. Для неї він був просто сусід Андрійко, пацан. А він чекав терпляче.
Минув не один рік, коли дівчина, як-то кажуть, зрозуміла, що вона засиділась у дівках. А лицар на білому коні не приїжджав.
Саме тоді Андрій розправив крила і почав залицятися до сусідки відвертіше. Він не боявся пересудів, почав заробляти та дарувати їй подарунки. Намагався зробити її життя казкою. Він просто любив її і терпляче чекав. Чи то від знесилля шукати, чи то справді зрозуміла, що кращого не знайде, дівчина погодилась вийти заміж за нього. Він тільки перед весіллям промовив, що грошей у нього небагато і що жити в нього нема де. Не біда, — відповіла наречена. Жити домовились в неї, а весілля робити нема для чого пишне. Зареєстрували свій шлюб, вінчатися не наважилися.
А весілля зробили у хаті нареченої. От тільки батьків жениха забули позвати. Андрій сказав, що йде на вечірку на ніч, а його мати з батьком крутили в цей час консервацію. Через паркан чули, що молодь у сусідів гуляла, а чого і не замислювалися. Та й здогадатися важко було, адже ні весільного вбрання, ні розцяцькованих машин не було. Все було просто і лише для товаришів.
Наступного дня зранку хлопець представив батькам свою дружину, сусідку, яка була старша нього на шість років, котру його батьки знали дуже давно, але й гадки не мали про такий сюрприз. Шоковану матір у цей же день відвезли до лікарні, адже серце жінки не витримало такого шоку. Невістка виходила і доглянула матір, поки її чоловік і син ходили на роботу.
Пізніше усі звиклись та зрозуміли Андрія. Він же так любив її, що просто боявся комусь сказати про таке щастя. А, може, боявся пересудів, що жінка старша, чи категоричного батьківського «Ні!». Але життя розпорядилося по-своєму. Можливо, й справді дуже вже у нас заідеологізоване все, що стосується створення нової сім'ї? Можливо, менше треба перемивати кістки закоханим. Головне, щоб їм було добре. А якщо батьки не згодні з такою точкою зору, то нехай аргументовано пояснять чому.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
