"НАШИХ КУДИ НЕ ПОЦІЛУЙ, ТО ВСЕ НЕ В ГОЛОВУ, А... "Двічі в одну, навіть не в річку, а в багнюку все одно не вступити"
«За чим я пішов на Майдан? За Ющенка? Ні. За Тимошенко? Ні. Проти Януковича? Ні. Проти Кучми? Ні. Мабуть, це було б досить примітивно — створити собі ідола і бити чолом йому, а не його справам. Тож ішов я, як і багато інших, за кращим майбутнім. Крок зроблено, і це чудово. Ідемо далі, у завтра. А сьогодні? Сьогодні погано? Погано. Навіть дуже. І гірше, ніж можна було очікувати. Бо, як з’ясувалося, немов у пісні:
«...Либо не на месте, либо дурак.
Либо дурак, либо не на месте.
Либо не на месте и дурак.
Либо дурак и не на месте...»
Як бачимо, варіантів начебто немало, але... Бо ж ми такі, як і ті, що ми їх обрали. А ті, що ми їх обрали, такі ж, як і ми. Але ж ніяк не можна вірити в те, що дитинка народиться одразу ж після першої шлюбної ночі. Ще такого не було, якщо все чесно, звичайно. А ми кожного разу хочемо цього і віримо в це. Хоча самі насправді до того, щоб було краще, мало що докладаємо. І версія у кожного своя, і бачення того, що відбулось, своє, і ставлення своє, і бажання вирішення подальшого майбутнього теж своє, і кожен несе оте своє як істину.
Багато у нас анекдотичних персонажів, признаємось ми в цьому хоча б собі, чи ні. Бо навіть бізнес у розумінні багатьох аналогічний обману. От стоїть собі така персона і думає: «Боже ж ти мій, уже майже обід, а я ще нікого не обманув. Марно згаяний час. Життя проходить даремно».
І якщо обманути вас не вдалось, він обов’язково на вас образиться, розгнівається. «Бач, негідник, не дався». Отак і оті олігархи-політикани образились на нас дуже і страх як бояться, щоб бува не відібрали прихоплене, «... нажитое честным, непосильным трудом...», і щоб була можливість далі красти. Зовні вся критика однакова — суть одна. І це єднає всіх критиканів у парламенті. Чим гірше становище, тим зліше радіють вони, потирають руки і тичуть пальцями: «Ось вам, маєте!». Але суть, природа їхнього ставлення різна. Не тому, що їм просто краще, ніж гірше. Просто вони багато «наслідили» в нашій історії.
Комуністи, які були десять років у «безраздельной» владі, замовчують розкриті злочини верхівки партії. Кравчук — «комуніст №2» в УРСР, а потім президент, на совісті якого, мабуть, теж немало злочинів проти власного народу, по суті, розвалив державу, привів до зубожіння великий народ, дав карт-бланш злодіям розікрасти народне добро, зробив нас «банановою державою», суцільним базаром, наймичкою світовою.
Всім їм вигідно, щоб сьогодення виглядало навіть гірше, ніж є насправді. Але саме вам так не хочеться іти з історії, чи неправда? Бо ж влада така солодка, і будуть вони шукати і копати, шукати погане, витягувати його, перебирати, освіжати. І не дивуйтесь цьому. Тому все не так, всі не такі, бо кращий захист — напад. І звинувачення їх так собі, щось на кшталт: «У тебе немає дочки? Ну й що? Хоча й нема, а ти доведи, що вона не повія». Плетуть плітки і не червоніють.
Щось у нашому домі дійсно «не так». Але хіба все? Та ні. Щось і так. А якщо ви кажете що не так, то як? Як, дозвольте запитати вас? Та немає у вас відповіді, плану немає. Є тільки одні ниці, таємні особисті бажання. Бо оце поливання брудом — не є програмою дій. Тож можуть і хочуть вони «НІЧОГО». Тим-то вони й страшні, і водночас жалюгідні.
І ще про деякі персоналії. От Зінченко, наприклад. Хто він, вічний зрадник? А, можливо, вічний опозиціонер? Романтик і шукач правди? Побачив обман і пішов до інших, роздивився тих і пішов до третіх? А, можливо, й ні. Тому вистачило б нам здорового глузду зрозуміти, що боротися потрібно не за «доброго царя», а за добре життя, не проти Кравчука і Кучми — а проти брехні. Не проти Засухи, Боделана, Білоконя, Бакая, а проти злодіїв, невігластва. Не за Тимошенко, Ющенка, чи ще за когось, а за демократію, чесність, порядність, професіоналізм і культуру.
А помилки? А новоявлені корупціонери і крадії? Та вистачає їх поки що, і будуть вони, поки ми сидітимемо у багнюці. Тож вперед — до чистої води».
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
