"ТИСЯЧОЛІТТЯ ТРЕТЄ, РІК ЧЕТВЕРТИЙ - ПІДНЯЛИСЬ ЛЮДИ, ЗДИВУВАЛИ СВІТ..."
Щоб написати цього вірша, вінничанка Лариса Корнієнко не тільки проштудіювала «Історію України-Русі» Миколи Аркаса, але й пропустила через власне серце сучасні події — боротьбу за свободу, світові війни, землетруси, екологічні негаразди...
«Помаранчева революція» дала українцям надію на гідне заможне життя. Але як ми будемо жити далі на забрудненій землі, яким повітрям дихати, яку воду пити? — запитує поетеса. І дає відповідь у поетичних рядках...
КИЇВСЬКА РУСЬ
Погожий ранок, сонце ще не встало,
Ще сплять дерева в лісі над ставком,
Верба полоще коси, як мочало,
Блищить роса під молодим дубком.
Яка то сила від землі святої,
Як би ми знали, як оддати їй,
І долі побажати молодої,
І бути вдячними за все святій.
Вволіти свою волю князь Володимир
Хотів не раз на Батьківській Землі,
Тому і охрестив вельможний Київ,
Всіх українців в чесному хресті.
Князі величні Глібе і Борисе,
Княгиня Ольга в Київській Русі,
І Святославе, Ярославе Мудрий,
Своєю силою допоможіть Землі.
Аж, пригадайте, як в полон Ви брали,
Як печенігів гнали від Дніпра,
Як прокляті хазари повертали,
Як Ви бажали Києву добра.
Провидцю Несторе, про це дізнатись,
Допоможи нам пригадати суть,
Ту чистоту, ту спадкоємність братню,
Відповідальність за життя відчуть.
А сонце зійде, і зоря настане,
І вітер надихне у кров життя,
А, може, грім суворо з неба гряне,
Щоб дощиком омити почуття.
Без примусу ми пригадати зможем
Тих пращурів, що віддали життя
На чатах вольниці і на сторожі
Землі своєї — в тому сенс буття.
Від хліба житнього або пшениці,
А інколи вживали лободу,
Від гречки, куліша й пашниці
Черпали сили, йшли на боротьбу
І боронили край наш нездоланний,
Богдан Хмельницький в сяйві булави,
Ще і досі пролітає дух Гетьманський
При перемовах миру чи війни.
Великі перемоги в Жовтих Водах,
На берегах і Бугу, і Дніпра,
Допомогли Хмельницькому з народом
Пан Кривоніс і Галаган, Ганджа,
І сила військ Івана Богуна.
Земля не знала більшої відваги,
Коли сини рішуче йшли у бій.
Потрібен бій, як ліки, що від спраги,
І перемога, хоч би що й мерщій!
Тисячоліття третє, рік четвертий,
Піднялись люди, здивували світ,
Хрещатик гомонів, готові вмерти,
Щоб захистить Свободу, Лад і Мир.
Як захищала нас й сама трималась,
Як бомби рвали Землю на шматки,
Який то біль вона претерпівала,
Щоб залишитися в біді на самоті?
Земля дивилась синіми очима,
Бо вона знала: дух цей осягне
Розумне рішення, і воно чинне,
Навіки благо це в життя ввійде.
Турбуємось ми мало про Вкраїну,
Засмічуємо ріки і ліси.
Сказати нам не може Батьківщина:
«Побережіть мене, діти мої».
Від ворогів Ви Землю захищали,
Бо вороги пускали вашу кров,
І зрозуміти це — для мене мало.
До Матері-Землі і шана, і любов.
Побережіть собі і дерево, і кущик,
Травинку в полі просто не зірвіть,
Радійте, коли їх омиє дощик,
Бо все живе. Для себе бережіть.
І порадієте, коли погожий ранок,
Коли Держава наша молода,
І сонячно блищить для нас світанок,
Тоді співає дзвінко дітвора.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =